46-річна американська трансгендерна журналістка Сара Ештон-Чирілло приїхала до України на початку вторгнення – у березні 2022 року. З цього часу почалась її історія боротьби. Ми поговорили з нею про її емоційний стан та збереження ідентичності в умовах жорсткої війни в Україні, а також про нові смисли, цілі та трансформацію українського суспільства.
Варто пригадати, що спершу журналістка робила репортажі із передової лінії фронту і за версією видання USA Today стала першою у світі відкритою трансгендерною жінкою-військовою кореспонденткою.Через 7 місяців перебування в Україні, зокрема на Харківщині, підписала 3-річний контракт зі Збройними Силами України (ЗСУ). Свій шлях в армії розпочала як бойова медичка батальйону імені Номана Челебіджихана. Отримала звання молодшої сержантки. У лютому 2023 року на Луганщині отримала поранення руки. У серпні 2023 року Сару призначили офіційною англомовною представницею Сил територіальної оборони ЗСУ. Цей факт викликав серію нападок через її трансгендерність у російських пропагандистів.
«Мені байдуже, що Росія думає, і мені байдуже, що думає Володимир Путін. Так само мені байдуже, що думає будь-хто, хто підтримує Російську Федерацію. Росія – це кримінальна група і країна-терорист. І доки вони не залишать Україну, чи то завдяки нашій воєнній перемозі, чи то дипломатичним зусиллям, що б не говорила Росія – це просто сміття», — каже Сара про хейт пропаганди РФ в її бік.
Як вам вдається підтримувати свій емоційний стан? Що допомагає балансувати та продовжувати ефективну роботу?
Як сержантка, яка пишається тим, що є членкинею Сил оборони України та речницею Сил територіальної оборони, вважаю, що перспектива і баланс є ключовим. Частково це полягає в тому, щоб не дозволяти російській пропаганді негативно впливати на мене. Пропагандистська машина Кремля оприлюднила так зване моє інтерв'ю, вдаючись до маніпуляцій.Йдеться про вислів Сари в одному із її виступів, де вона сказала: «наступного тижня зуби російських дияволів заскрегочуть ще сильніше, а їхні шалені вус-та вийдуть піною в неконтрольованому божевіллі, коли світ побачить, як улюблений кремлівський пропагандист розплатиться за свої злочини. І ця маріонетка Путіна – лише початок. І відбудеться правосуддя….»
Російська про-паганда у відповідь заявила, що Україна хоче «вбивати журналістів», а речниця російського МЗС погрожувала розіслати її висловлювання як черговий доказ терористичного характеру «київського режиму», його спонсорства Вашингтоном по всім міжнародним організаціям.
У серпні 2023 року Сару призначили офіційною англомовною представницею Сил територіальної оборони ЗСУ. Цей факт викликав серію нападок через її трансгендерність у російських пропагандистів.
| Фото: © з приватного архіву
Якою для вас є Україна наразі? Чи помічаєте ви тут відчуття свободи, рівності, сприйняття інакшості та толерантності?
В Україні Сили оборони не борються за толерантність чи сприйняття до обраної групи. Якби ми це робили, нас би знищили 18 місяців тому. В Україні ми боремося приблизно за дві головні цілі: Свободу і Визволення. Для всіх людей, для кожної групи осіб, наших союзників у Європі. Ось чому досягаємо такого успіху проти російських загарбників. Українці борються за свободу в кожному аспекті свого життя, зокрема з правом на самовизначення. А от росіяни принципово готові поневолити людей. Жителі України, від Криму до Києва, від Львова до Харкова, розуміють, якщо не вдасться перемогти і повернути країну до кордонів 1991 року, то геноцид руками путінських воєнних злочинців продовжиться.Це, на жаль, рівність, про яку ми тут говоримо, ризик геноциду, від якого страждає кожен українець. Росія намагається розділити нас за мовою, релігією, етнічним походженням, гендерною приналежністю тощо. Оскільки їм це не вдалося, вони збільшили обсяг своїх агресивних повідомлень. Однак російським пропагандистам нас не розділити. Вони ніколи нас не зламають.
Якими ви бачили українців на початку війни, коли приїхали в Україну, і якими вони є зараз, через півтора років життя тут?
З одного боку, мені справді здавалося, що Україна — це два світи: сільські фермери та передові високотехнологічні міські люди. Але я швидко зрозуміла, що Україна – це динамічна тканина культури, освіти, сили та бачення, яка розуміє цінності і яка змогла стати настільки сильною після десятиліть російської загрози та війни. Коли я згадую одне слово, щоб описати українців, то це мужність. Не могла собі уявити, наскільки мужніми є українці, доки не почала жити серед них щодня.Жителі України розуміють, якщо не вдасться перемогти і повернути країну до кордонів 1991 року, то геноцид руками путінських воєнних злочинців продовжиться.“
Чи є серед ваших колег представники квір-спільноти?
Я не співпрацюю з іншими членами ЛГБТК+ спільноти, але спілкуюся з багатьма в Інтернеті. Ці чоловіки та жінки є воїнами, які борються за визволення України, як і всі інші захисники, і через це нас приймають. Українці вірять у свободу, і це стосується кожного, хто бореться за визволення та підтримує українську справу. А ще я побачила, що український народ дуже вірить у те, що кожна людина має право жити своїм життям.
Наскільки українці взагалі відрізняються від росіян?
Абсолютно різні. Українці – європейці з глобальним розумінням і жагою до знань. Росія межує з Європою, але вони не європейці. Це люди, які дивляться всередину себе, мають колонізаторське мислення в історії та імперіалістичні мрії, а також історію керування тиранами.Яка була ваша мотивація приїхати в Україну у березні 2022-го і якою ця мотивація залишитися тут є зараз?
Проживши 7 місяців у Харкові та щодня спостерігаючи за російським тероризмом і геноцидом українського народу, я відчула покликання робити більше, аніж лише про це розповідати. Тому приєдналася до ЗСУ, підписала контракт на три роки. Буду до тих пір, допоки мене тут потребуватимуть. Мотивація проста: служити народу України, служити своїм побратимам із ЗСУ та допомагати повернути країну до юридично визнаних кордонів 1991 року.Чи було щось таке, що стало переломною точкою у прийнятті такого рішення?
Останньою краплею став геноцид українців в Ізюмі. Я три дні спостерігала за тим, як із братських могил викопували більш як 400 українців – жертв російських злочинів. Росіяни закопали їх в місті Ізюм під час окупації.Після деокупації Харківщини під Ізюмом було знайдено масове поховання. Під час ексгумації виявили 447 тіл: 414 тіл цивільних осіб (194 чоловіки, 215 жінок, 5 дітей), 22 військовослужбовців, 11 тіл, стать яких не встановлена. Більшість людей загинули насильницькою смертю – ред.
Чим саме ви займаєтесь у Збройних Силах наразі? Адже Сили тероборони повідомили, що вас усунуто із посади одного зі спікерів у зв'язку з вашими висловлюваннями в бік росіян, які «не були погоджені ні з командуванням Сил Територіальної оборони, ні з командуванням ЗСУ». Як рухаються справи?
Насамперед, я підготовлена піхотна медичка, яка воювала у близькій відстані з росіянами в Луганську. Також працюю в підрозділі TDF Media, як прес-секретарка для міжнародної аудиторії та ведуча програми Russia Hates the Truth. Я не зосереджуюсь на минулому, проте розслідування завершено і я повертаюся на свою позицію речниці Територіальної оборони для міжнародної аудиторії. Будь-які підозри вже неактуальні. Я знову на роботі у повній бойовій готовності.Цю статтю опублікували в рамках проекту PERSPECTIVES – нового лейблу для незалежної, конструктивної та мультиперспективної журналістики. JÁDU реалізовує цей проект, який співфінансується ЄС, разом з шістьма іншими редакційними командами з Центрально-Східної Європи під керівництвом Goethe-Institut. >>> Дізнайтеся більше про PERSPECTIVES
листопад 2023