Сценарії

Перше європейське об’єднання – Європейське співтовариство вугілля і сталі – було засноване в 1951 році. Воно стало попередником Європейського Союзу. Шість країн-засновниць ЄС: Бельгія, Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Люксембург, Нідерланди та Італія. З того часу ЄС декілька разів розширювався і наразі до його складу входять 28 країн.

На початку країни-учасниці ЄС приймали рішення всі разом, одностайно, тобто, всі країни мали підтримати рішення, аби воно було прийняте. Рішення не приймалося, якщо хоча б одна з країн не підтримувала його. Неможна було примусити яку-небудь країну проголосувати за небажане рішення. Тепер, коли ЄС налічує 28 країн, приймати всі рішення одноголосно надзвичайно складно.

Відтак, існують різні пропозиції щодо змін процедури прийняття рішень в Європейській раді.

ЄС дедалі частіше сприймається міжнародною спільнотою, передусім, в країнах-сусідок ЄС, як гарний приклад співпраці між різними країнами на засадах миру та взаємної довіри. За рішення ЄС уважно й з великим інтересом слідкують інших країнах, тому країни ЄС, приймаючи рішення, мають також думати про те, яку дію матимуть їхні рішення за межами ЄС.

Пропозиції для дискусії:

1. Кожна країна-учасниця ЄС отримує один голос. Рішення приймається більшістю голосів.
2. Країни отримують різну кількість голосів, залежно від кількості населення. Для прийняття рішення достатньо набрати більшість голосів.
3. “За” проголосувати мають щонайменше 55% країн, які представляють 65% населення ЄС. Це вважатиметься більшістю.
4. Усі рішення приймаються одноголосно. Це означає, що всі країни-учасниці ЄС повинні проголосувати за відповідне рішення. Якщо хоча б одна з країн виступає проти, рішення не приймається.

Звичайно, можна вносити нові пропозиції!

Для прийняття рішення необхідна більшість у ¾ всіх голосів. Тобто, якщо держав 28 і кожна з них має один голос, то більшість складає 21 голос.

Опис ролей (PDF, 362 kB) та Картки (PDF, 364 kB), Сценарій 1