Жінки-пенсіонерки і війна  «Наосліп будемо в'язати, аби лиш швидше перемогти»

В невеликому українському містечку Городок, що на Хмельниччині, ось уже два роки поспіль майже щовечора збираються волонтерки, аби в'язати шкарпетки та шити подушки для ЗСУ. У кожної своя історія, але всі об’єднані бажанням доєднатись до боротьби з російським агресором.

Вони називають себе жартома Клубом в’язальниць шкарпеток для ЗСУ. Подруги, сусідки, колишні вчительки місцевої школи – всі уже на пенсії. З початком війни вирішили не сидіти склавши руки. З’явилась ідея в’язати для військових шкарпетки та шити для них невеликі подушки. За весь цей час вдалось передати на фронт та в місцевий госпіталь 500 пар шкарпеток та майже 500 подушок.
  Кожного тижня ці жінки збираються в невеликій квартирі, аби не лише працювати, а й підтримати одна одну. Війна торкнулась кожну – в когось колишні учні воюють, або ж загинули, в когось – племінники, онуки, сусіди на передовій, чи зникли безвісти. Вони розділяють як спільний біль втрати, тривогу, так і радість від того, що можуть творити, допомагати, відчувати себе такими ж борцями, як і решта українців, які у різний спосіб долучаються до такої очікуваної перемоги.

За словами жінок, спочатку робили подушки зі своїх матеріалів, збирали по знайомих старі пледи, наповнювач купували у «секонді». Згодом волонтеркам почали допомагати з матеріалом безкоштовно. Городоцькі шкарпетки та подушки є і на передовій, і у землянках, окопах, в тилу. Також на запит волонтерів із Хмельницького госпіталю розпочали створювати чоловічі адаптаційні труси «кіборги» (білизна на липучках) для важкопоранених бійців. Жінки вже пошили кілька пробних пар і зазначають, що ані вік, ані стан здоров’я не завадить їм і надалі підтримувати захисників. Вони щиро вірять, що «перемога настане швидше лише тоді, коли кожен зробить свій внесок. Бо сила – у єдності».
   

Квітень 2024