Про поспіх Олександра Лукашенка з виборами президента в Білорусі, проблеми білоруських релокантів та релоканток в Євросоюзі та бачення майбутнього Білорусі після авторитаризму, в інтерв'ю JADU розповідає Віталь Римашевський, білоруський політичний та громадський діяч, колишній політв'язень.
Вибори президента Білорусі призначили на 26 січня 2025 року, хоча законодавство дозволяло провести їх пізніше, але Лукашенко поспішає. Чому?
У діях Лукашенко основне слово, яким можна охарактеризувати його поведінку, – страх. Всі його дії продиктовані страхом. Дата виборів – це яскрава ілюстрація цього страху. Вибори призначені на січень, а це дуже незручно для людей. Важко уявити виборчу кампанію на Різдво та Новий рік, коли у людей свято (розмова відбулася у грудні 2024 року. Примітка редактора). Лукашенко любить говорити про сімейні цінності, а тут люди мають на все це плюнути, на традицію проводити Різдво з родиною, в цей час буде розпал кампанії та агітації. Крім того, в цей час в Білорусі зазвичай холодно.Друга вагома причина: інавгурація Трампа 20 січня 2025 року. Лукашенко поспішає, щоб показати, що він контролює ситуацію в Білорусі і з ним потрібно якнайшвидше говорити. Він разом з усім світом слідкує за ситуацією можливих перемовин України, Росії та Європи. Лукашенко дуже хоче потрапити якимось чином на ці перемовини. Тому вибори відбудуться в січні, але згідно із законодавством їх можна було б провести весною або на початку літа.
Що це означає для білоруської опозиції, яка зараз в еміграції?
Можливості для вільної політичної активності в Білорусі нульові. Демократичні сили можуть хіба діяти скоординовано. Це у нас вийшло зробити. Ми розробили спільне послання до білорусів: приходити на виборчі дільниці та голосувати проти всіх. Поки що в Білорусі це безпечний метод прояву політичної позиції. Можна брати участь і голосувати проти провладних кандидатів. Особливо враховуючи те, що від 2020 року пройшло 4 роки, виросло покоління, яке вперше йде на голосування. Водночас ми не рекомендуємо приходити на виборчі дільниці та проявляти активність тим, хто був раніше репресований, навіть якщо людину затримали на одну добу. Це великий ризик, бо за будь-яку політичну активність можуть покарати репресіями.
Віталь Римашевський | Фото: © з приватного архіву
Після виборів, на яких прогнозовано Лукашенка оголосять переможцем, яке є бачення дій опозиції?
Далі стратегії демократичних сил розходяться. Частина виступає за посилення санкцій, тобто за синхронізацію санкцій проти Росії та Білорусі, проти білоруських та російських громадян. Є інша частина, яка прагне перегляду стратегії, можливо, навіть починати комунікувати з режимом Лукашенка для переговорів, звільнення заручників. В Білорусі зараз більше півтори тисячі політв'язнів. Щонайменше 7 політв'язнів загинули у в'язницях. Навіть з терористами ведуть перемовини для звільнення заручників, спасіння життів.Крім півтори тисячі політв'язнів є багато білорусів та білорусок, які мігрували до країн ЄС. Про яку їхню кількість в країнах Євросоюзу йдеться?
Точної статистики немає. Ми оцінюємо чисельність від 500 тисяч до одного мільйона громадян Білорусі, які є вимушеними релокантами. До цієї цифри слід додати людей, які постійно проживають в країнах ЄС і тут працюють. До речі, зараз в Білорусі збільшується й кількість людей, які їдуть працювати в Росію, хоча останні роки ця цифра постійно зменшувалася.В принципі, будь-яка точна цифра від 500 тисяч до одного мільйона є страшною для Білорусі (населення Білорусі цього року оцінюється близько 9,2 мільйона людей, хоча в цю цифру можуть входити й релоканти та релокантки. Примітка редактора). Білоруська влада прямо не визнає проблеми, але на рівні прем'єр-міністра Білорусі звучить, що економіка страждає від відтоку кадрів. Щорічно кількість робочої сили в регіонах Білорусі зменшується на 10-15%. Звісно, частина може їхати до Мінська, але зараз бачимо статистику: в столиці нестача робочої сили від 60 до 100 тисяч незаповнених вакансій. Тому це велика проблема, адже щонайменше 500 тисяч громадян Білорусі виїхали за межі країни.
Білоруси не можуть змінити паспорт, зареєструвати шлюб, оформити документи для навчання. Є безліч перепон, які білоруська влада робить громадянам Білорусі в ЄС.“
Які є типові проблеми у цих людей?
Першою проблемою є тиск з боку режиму Лукашенка. Він не припиняє переслідувати тих, хто брав участь в протестах, люди поїхали з країни, рятуючись від політичних репресій. Наприклад, білоруські посольства в ЄС по суті зупинили свою діяльність, хоча одна з їхніх місій – підтримка громадян за кордоном. Білоруси не можуть змінити паспорт, зареєструвати шлюб, оформити документи для навчання. Є безліч перепон, які білоруська влада робить громадянам Білорусі в ЄС.До слова, для багатьох білорусів через політичні переслідування виїзд легальним шляхом небезпечний, люди евакуюються з Білорусі нелегальним шляхом. Ця практика існує досі. Наприклад, ті, які відбули ув'язнення, мають обмеження на виїзд. Їх можуть заарештувати прямо на кордоні.
Друга проблема: дискримінація за принципом громадянства вже в ЄС. Білоруси сьогодні одна з найбільш дискримінованих груп в Євросоюзі. Найбільш жорстка Литва. Так, вона прийняла Офіс Світлани Тихановської, фінансує його діяльність та демократичних структур загалом, але щодо простих білоруських втікачів Литва діє дуже жорстко: відмова в легалізації, повернення в Білорусь, визнання загрозою національної безпеки. На основі визнання людини загрозою безпеки Литви автоматично вводиться заборона в'їзду в інші країни Євросоюзу.
Є якісь випадки?
Наприклад, історія Василя Веремейчика, який воював на боці України проти Росії в складі полку Кастуся Калиновського (білоруський підрозділ у складі Збройних сил України. Примітка редактора), був нагороджений. У нього в Литві виникли проблеми через те, що він колись служив на контракті в армії Білорусі. Уже після повернення з України в якості добровольця його внесли в перелік людей, які є загрозою нацбезпеки Литви. А в Литві у нього родина. Після цього він поїхав до Грузії, звідки не міг заїхати до Євросоюзу. Він за фахом айтівець, більше року жив у В'єтнамі. Влада В'єтнаму його нещодавно арештувала, протягом доби депортувала в Білорусь. Зараз його чекає від 15 років до розстрілу. Крім того, в'їзд до України йому теж був заборонений СБУ, хоча ніхто не розуміє причину. На прикладі цієї історії можна уявити, що відчувають звичайні білоруси, яким після 2020 року європейські політики говорили, що ми вас підтримуємо і підтримуємо демократію в Білорусі, боротьбу за неї. Зараз білоруси є людьми другого сорту, які мають проблеми з легалізацією, проблеми з відкриттям рахунків і тому подібне.Є санкції, які б'ють саме по пересічним білорусам чи навіть противникам режиму Лукашенка?
Проблема в тому, що ще є безвідповідальні білоруські політики в еміграції, які висувають гасло синхронізації санкцій проти Росії та Білорусі. Це закінчується синхронізацією санкцій проти громадян Росії та Білорусі. Наноситься удар саме по людях, тоді як, скажімо, транзит товарів між Росією, Китаєм та ЄС через Білорусь йде дуже жваво. Цей транзит не зупиняють, хоча режим Лукашенка та Путіна отримують на цьому велику вигоду. Водночас залізничний трафік до ЄС для громадян Білорусі заборонений (деякі країни-члени ЄС скасували пасажирське сполучення з Білоруссю. Однак є товарне та автобусне сполучення. Примітка редактора). Я не думаю, що Лукашенко користується пасажирськими потягами від початку свого правління в Білорусі.Ще приклад: білоруські студенти в Чехії зустрілись з проблемою, що після успішної здачі екзаменів і рішення про зарахування у вузи вони не могли отримати візу. Їм просто масово відмовляли. Так Білорусь прив'язують до Росії, бо якщо білоруси не будуть комунікувати з країнами Євросоюзу, а я кажу про звичайних білорусів, бо індивідуальні санкції проти представників режиму це необхідна річ, то студенти будуть вступати в російські вузи.
Після зміни влади у Польщі ситуація для білорусів теж погіршується. Є випадки, коли дозвіл на роботу не можуть видати більше року. Це все не так страшно, як страшний той удар, який наноситься по вірі білорусів в демократію в Білорусі, по тих білорусах, які підтримують Україну та Євросоюз. Цим людям потрібна підтримка, а коли вони від своїх союзників бачать цинічне ставлення – це підриває віру.
Чи відчувають білоруси та білоруски на собі покращення результатів ультраправих політичних сил на виборах до Європарламенту у червні 2024 року і зростання відповідних настроїв?
Це, мабуть, зараз в цілому в ЄС відбувається, але в ті й же Литві ми читаємо зневажливі висловлюванні про білорусів, прирівнювання їх до росіян, дискримінація за мовною ознакою. Це, на мій погляд, було пов'язано з тим, що політики відчувають зростання ксенофобії в литовському суспільстві. А ксенофобія направлена проти будь-якої іншості. Тому я закликаю і білоруські організації, і, до речі, українські організації та владу, звернути на ці тенденції увагу. Зараз соціологія показує погіршення ставлення і до українців. Тому це спільна для українців та білорусів проблема, треба думати як її вирішувати. Мають бути інформаційні заходи, акції міжкультурного діалогу, які показували б реальне життя релокантів, реальне життя в Білорусі та Україні. Бо зростання ксенофобних настроїв в ЄС матиме жахливі наслідки для Білорусі та України, зменшення підтримки з боку громадської думки ЄС та політиків Європи.Ідея спільної Європи – це наше майбутнє. Ця ідея уже завоювала серця мільйонів білорусів. Так, режим Лукашенка придушив революцію 2020 року, але це тільки точка на шляху. Тому ми просили б розуміння і підтримки всіх європейців, де б ми не жили.“
Які інститути створила білоруська опозиція за ці роки від 2020 року, щоб забезпечувати інтереси громадян та громадянок Білорусі в країнах ЄС та продовжувати політичну діяльність?
У білорусів є три органи, які претендують на представництво всіх білорусів. Це Світлана Тихановська як президентка-електка, обрана в 2020 році та її Офіс, тобто апарат президентки (результати виборів 2020 року в Білорусі вважають сфальсифікованими.Примітка редактора). По-друге, є Об’єднаний перехідний кабінет, де є свої міністри, що відповідають за певні напрями роботи. Третій орган: Координаційна рада, яка була створена в 2020 році, там зібрані найбільш авторитетні люди, щоб від імені протестувальників вести перемовини з владою про мирну передачу влади, деескалацію. З цих структур Координаційна рада підтвердила свою легітимність, адже останній склад був обраний білорусами через електронне голосування у травні 2024 року. Сьогодні в Координаційну раду входить близько 80 депутатів різних політичних структур та громадських організацій. Ці структури мають бути основними, які мають лобіювати інтереси білоруського суспільства та білорусів.Крім того, є громадські організації, які займаються підтримкою білорусів-мігрантів. Є центри, які працюють з владою Польщі, Литви, України та інших країн. Іноді це соціальна, а іноді й матеріальна підтримка. Підтримку від громадських організацій я б оцінив як більш суттєву за підтримку від політичних структур.
Колись режим Лукашенка зникне. Чи є якась консолідована візія серед білоруської громадськості, якою має бути Білорусь після диктатора?
По-перше, цього року більшість демократичних сил Білорусі прийняли платформу про європейський вибір. Це і моя позиція, і нашої організації. Європейське майбутнє Білорусі означає інтеграцію в Євросоюз.Після російського вторгнення Росії до України всім зрозуміло, що безпека в глобальному сенсі не може бути забезпечена без членства в НАТО. Однак цей другий пункт про членство в НАТО є проблемним навіть для України, тому щодо Білорусі говорити про це зарано і навіть марно.
Та європейський вибір як членство в ЄС або інтеграція за прикладом Норвегії, яка не є членом ЄС, але дуже інтегрована зі структурами ЄС, ось це пропонують білоруські демократичні сили. Білорусь має бути європейською, демократичною країною, яка матиме хороші відносини з усіма країнами, особливо з Україною, Литвою та Польщею, бо це наші сусіди.
Ідея спільної Європи – це наше майбутнє. Ця ідея уже завоювала серця мільйонів білорусів після революції 2020 року. Так, режим Лукашенка придушив революцію 2020 року, але це тільки точка на шляху. Білоруський народ рухається далі, від 500 тисяч до одного мільйона білоруської діаспори є частиною білоруського народу. Тому ми просили б розуміння і підтримки всіх європейців, де б ми не жили.
Зрештою, ми всі маємо боротись проти режимів Лукашенка та Путіна. Не треба робити «залізну завісу» між білорусами та європейцями, адже так ми тільки підтримаємо авторитарні режими. Відсутність «залізної завіси» між Європою та Білоруссю – це те, чим зараз всі європейці можуть допомогти боротьбі білорусів за свободу та демократію в Східній Європі.
Віталь Римашевський, білоруський політичний та громадський діяч, співголова «Білоруської християнської демократії». Політв'язень. Народився 3 березня 1975 року в місті Бобруйську в радянській Білорусі. Інженер-будівельник, закінчив Білоруський національний технічний університет у 1997 році. Працював за фахом, починаючи від звичайного працівника і закінчуючи начальником технічного відділу. Потім розпочав приватний бізнес.
З 1996 року є членом Координаційної ради Білоруської асоціації молодих політиків. У 1999 році навчався у Німеччині у Вищій школі державного управління в інституті «Спілка громадського врядування», вивчав економічну та політичну систему Німеччини. З 2005 року відроджує партію Білоруська християнська демократія. Один з лідерів кампанії «На захист свободи совісті та релігії в Білорусі», яка зібрала понад 50 тисяч підписів на захист християн.
У травні 2009 року його обрали кандидатом від партії Білоруська християнська демократія на президентських виборах 2010 року. У грудні 2010 року під час акції протесту проти фальсифікації результатів виборів на площі Незалежності його побили спецслужби та затримали. Його утримували у слідчому ізоляторі, звинувачували в організації та участі в заворушеннях. У травні 2011 року засуджений до двок років умовного позбавлення волі. На президентських виборах 2020 року підтримав кандидатуру Світлани Тихановської. Під час протестів 2020 року у Білорусі став членом Координаційної ради з організації процесу подолання політичної кризи.
Живе в еміграції в Польщі. Одружений, має доньку.
січень 2025