Мир в Україні  Україна понад усе хоче миру, але є одне «але»

Україна готова до закінчення гарячого етапу війни і хоче миру так, як ніхто у світі. Про це свідчать офіційні заяви Києва. Однак не ціною суверенітету та безпеки. І це реальність, яку має розуміти демократичний світ. Галина Остаповець про умови забезпечення справедливого миру.

Україна прагне стати на дипломатичний шлях вирішення конфлікту, сісти за один стіл із Путіним, що вже є її компромісом, а в переговорах, окрім Києва, мають брати участь США та Європа. Разом з цим держава захищатиме свої інтереси. Про це в інтервʼю британському журналісту Пірсу Моргану 4 лютого сказав Президент України Володимир Зеленський.

В своїх попередніх інтерв'ю, заявах, виступах та дописах у соціальних мережах Зеленський неодноразово наголошував на саме справедливому закінченні війни, тривалому мирі та реальних гарантіях безпеки, що путінська війна не повториться знову. І в Україні таку позицію розділяє більшість — від військових на фронті, цивільних до політиків із різних таборів.

Українці дуже хочуть миру. Мирного неба і закінчення війни останні три роки там бажають у привітаннях чи то на Новий рік, чи то на день народження. Війна такого масштабу, щоденні смерті людей, дітей через обстріли, цілодобові удари дронами та ракетами, постійний страх за життя — добряче виснажили суспільство.

Війна йде на нашій території і найбільші прямі і опосередковані втрати має саме Україна та її громадяни, погоджується Микола Бєлєсков. Він головний консультант відділу воєнної політики Національного інституту стратегічних досліджень та старший аналітик відомого в Україні благодійного фонду «Повернись живим». Тому саме Україна найпершою й зацікавлена у врегулюванні. Проте не за рахунок її інтересів і безпеки. І це ключовий меседж. Навчені гірким багаторічним досвідом протистояння із РФ, в Україні більше не хочуть повторень катастроф 2014-15-х років чи 24 лютого 2022 року.
 
«Україні потрібен мир, який гарантує її безпеку, функціонування та розвиток, а також стримування можливих нових рецидивів агресивності з боку РФ. І Україна заслужила такий мир своїми жертвами і внеском у безпеку Європи та світу», — переконаний аналітик.

Політичне врегулювання, за словами Бєлєскова, яке не матиме сталого характеру з погляду попередження нових раундів агресії РФ, означатиме розтягнуте в часі знищення України. І цілком логічно, що держава не готова до такого розвитку подій. Ба більше, країна вже травмована попереднім негативним досвідом міжнародних домовленостей із середини 1990-х, які відбувалися за рахунок її національних інтересів та безпеки. І як наслідок жодна із них не попередила агресії РФ. «Особливо це стосується Мінських угод, які не зняли глибинні основи агресивності РФ і не гарантували того, що РФ не піде далі. Зараз Україні знову пропонують наступити на ті ж самі граблі, коли говорять про домовленості, що не гарантують нової вже розширеної і значно масштабнішої агресії. То навіщо Україні повторювати попередні помилки і купувати іншим країнам відчуття псевдонормальності за рахунок своїх людей, територій, безпеки та суверенітету?», — цікавиться аналітик.

Іншими словами, каже Бєлєсков, як довго політики на Заході готові приносити Україну в жертву агресивності РФ, аби компенсувати брак стратегічного бачення та політики щодо Москви?

«Дуже легко закликати до врегулювань, які не відбуваються коштом і безпекою власної країни і громадян. І навіть якщо вони проваляться, то негативно не зачеплять певні країни. Тому заклики до врегулювання без гарантування його сталості і безпеки — це чергова спроба купити собі псевдовідчуття нормальності за рахунок України. Це вже було у 2014-15 роках, коли Україна підписала з Росією Мінські угоди. Тому це цинізм чистої води і звісно, що Україна проти такого і буде називати речі своїми іменами», — підсумував Бєлєсков.

Мир будь-якою ціною: в чому суть позиції ультраправих

В цьому випадку український аналітик апелює до низки заяв ультраправих політиків Німеччини, Угорщини, Словаччини чи Австрії та Франції. Часто від них можна почути публічні заклики в стилі «якщо припинити надання Україні військової допомоги, мир настане значно швидше». Зокрема, такі заяви звучали з боку представників ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD), від угорського премʼєра Віктора Орбана та його колеги із Словаччини Роберта Фіцо. До речі, вони обидва єдині лідери країн у ЄС, хто не лише телефонують Путіну, а й бувають у Москві із офіційними візитами.

Так-от Орбан неодноразово заявляв, що для «наближення миру» необхідно припинити військову допомогу Україні. І це є повторенням позиції самого Путіна. Він теж переконаний, якщо Київ не отримуватиме військової допомоги із Заходу — війна досить швидко припиниться.

Очевидно, що слабка у військовому плані Україна не матиме сил чинити опір навалі путінської агресії і тоді російський очільник і справді швидко досягнув би своїх цілей у цій війні. А це повна окупація України і пряма загроза кордонам НАТО.

«І такі плани Путіна не зміняться, а Росія не буде інакшою, ніж є сьогодні. Ні російські політики, ні тим більше їхні війська ніколи добровільно не підуть з території України, якщо їх не змусити це зробити. У протилежному випадку вони будуть намагатися йти тільки вперед і вбивати чим більше українців. І навіть якщо віддати їм якісь території в обмін на примарний тимчасовий мир — через якийсь час РФ прийде знову і захопить більше», — переконує радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк.

«Росія ніколи не зупиниться, а як тільки ви скажете, що ми готові це зробити — в той же момент Москва підвищить градус війни. Мовляв, о ми хочемо вирішити ще одне питання. Наприклад, Одесу… Росіяни хочуть, аби у нас взагалі не було нічого для захисту. Це хіба чесне та справедливе закінчення війни? Тому нічого іншого як примусити Росію до чесного миру силою та через виконання міжнародного права — не існує», — запевняє Подоляк.

«Путін — новий диктатор, якого не було із часів Другої світової»

В цьому українські політики й переконують своїх колег у західних країнах на всіх міжнародних майданчиках та й в особистих зустрічах. За їхніми словами, якщо Путіна не зупинити зараз — він не зупиниться і піде далі. Приклад диктаторів часів Другої світової добре показують їхні апетити. І до речі, розвідки низки країн, зокрема й Німеччини, попереджують: до 2028-2030 року Росія буде здатна безпосередньо протистояти країнам НАТО і загалом становить пряму військову загрозу й самій Німеччині. А до цього моменту залишилося лише 3-5 років.

Відтак, на думку, зокрема, вже колишнього міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, політики в Європейському Союзі не повинні боятися говорити виборцям правду і думати, що війна не дістанеться до їхніх міст. Про це він сказав у своєму недавньому інтервʼю France24. «Найбільша помилка, яку сьогодні роблять люди, — це віра в те, що їх це не торкнеться. Вони вважають, що страждає лише Україна і що Путін ніколи не наважиться зруйнувати європейські міста. Але якщо він переможе в Україні, то повірте — він наважиться. Це жорстока реальність, про яку політики повинні говорити відкрито».

Тому лише сильна у військовому та економічному плані Україна здатна протистояти Путіну, тим самим захищати країни НАТО та Європи та бути щитом демократії та безпеки на європейському континенті. А це аж ніяк не передбачає мир на будь-яких умовах чи ціною поступок України заради просто закінчення війни. Інакше за пару років велика війна повториться знову і тоді однієї лише військової допомоги з боку Заходу не буде достатньо. В Європі доведеться воювати всім.

березень 2025