Україна та вибори в ЄС  Між Москвою та євроскептицизмом

Чи дійсно небезпеку для України та об'єднаної Європи складають антиєвропейські політичні партії і які небезпеки можуть приховувати вибори до Європарламенту для євроінтеграції України? Розповідають експерти.

Цьогорічні вибори до Європейського парламенту — десяті за рахунком після перших прямих виборів 1979 року. Вони стануть першими після виходу Британії зі складу Європейського Союзу та початку широкомасштабної війни Росії проти України. Теми майбутнього Євросоюзу, безпеки Європи і війни Росії проти України сьогодні тісно пов'язані між собою. Бо якщо зовні ЄС підважується діями Росії, яка використовує інформаційні, політичні та енергетичні важелі впливу, то в самому ЄС існує небезпека від радикальних євроскептиків, які можуть отримати більше голосів у новому складі парламенту і виконувати роль агентів впливу Москви.

На небезпеку союзу антиєвропейських та антиукраїнських сил вже вказала голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час дебатів «Eurovision Debate 2024» серед кандидатів на посаду керівника Єврокомісії. «Дуже важливим є встановити чіткі принципи, з ким з числа членів Європарламенту ми хотіли б співпрацювати. Для цього є три критерії. Перший – вони (політичні сили – ред.) мають бути проєвропейськими. Друге – вони мають бути проукраїнськими, що означає – антипутінськими. І третє – вони мають виступати за верховенство права», – наголосила фон дер Ляєн. Фактично, балотуючись на другий термін, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн поставила проєвропейськість, проукраїнськість та верховенство права як умови співпраці з іншими партіями.
 

Під загрозою євроскептицизму: польський акцент

Польський політолог Лукаш Адамський, заступник директора Центру діалогу імені Юліуша Мєрошевського, вважає, що певний, хоч невисокий ризик у цих виборах для України є. «Україна зацікавлена в швидкому темпі перемовин з ЄС про вступ, та зараз буде багато складних розмов на технічному рівні. Плюс потрібно пройти процедуру затвердження результатів перемовин в Європарламенті і Європейській Раді, потім ратифікацію договору про вступ у кожній державі ЄС. А деякі країни навряд чи відмовляться від ідеї конституційного референдуму щодо вступу нових великих членів ЄС, як-от Франція. Саме тому Україна потребує такий склад Європарламенту, який розумітиме потребу розширення ЄС і стратегічну вагу України, необхідність надання їй допомоги у війні з Росією», – каже Адамський. Політолог звертає увагу на те, що в європейських країнах є три групи партій, які по-різному ставляться до євроінтеграції взагалі та євроінтеграції України зокрема. «Перша, назвімо її мейнстрімом, це ті партії, які досі контролюють Європарламент. Найбільшою є Європейська народна партія, теоретично це об'єднання християнсько-демократичних партій. Та в сучасній Європі християнська демократія означає центристські партії, де християнства дуже мало. Далі йдуть соціал-демократи та ліберали», – підкреслює він.
 
Лукаш Адамський, заступник директора Центру діалогу імені Юліуша Мєрошевського, Польща. | Фото: © з приватного архіву До другої групи політолог зараховує партії, які підтримують Україну, але вважають, що інтеграція Євросоюзу йде в поганому напрямку, бо вважають, що ЄС хоче щоразу більше повноважень, зрізає поле маневру для самостійної політики, а Брюссель втручається у внутрішні справи, як-от правосуддя. «Наприклад, польська ПіС, яка підтримує Україну, не проти європейської інтеграції як такої, але проти панівного бачення майбутнього європейської інтеграції», – акцентує він. Таким чином, справжню небезпеку для України становлять винятково євроскептичні партії, яких експерт зараховує до третьої групи партій. «Їх журналісти називають популістами, а я б їх назвав євроскептиками. Ось тут часто російські впливи видні. А якщо немає прямих впливів, то багато їхніх гасел корисні для політики Москви. Бо ці партії, скажімо, закликають зменшити залежність від США. Вони також наголошують, що Росію неможливо перемогти, потрібно якнайшвидше завершувати війну якщо не капітуляцією України, то некорисним для Україні перемир’ям. Часто саме вони кажуть, мовляв, Росія має історичні права на українські землі», – каже Адамський.

Небезпека від євроскептичних партій, вважає політолог, збережеться в майбутньому, і може згодом становити навіть більшу загрозу ніж зараз. «Головна небезпека в тому, скільки голосів у масштабах ЄС отримає ось ця третя група. Чим більше, тим їхній голос буде гучнішим. За п'ять років вони можуть набрати ще більше, а тоді справді зашкодити процесові вступу України до ЄС», – резюмував він.
 

Словацький чорний лебідь – замах на Роберта Фіцо

Подібну небезпеку для України від євроскептичних партій бачить і словацький політолог, голова Інституту громадських зв'язків Григорій Месежніков. Він зауважує, що політичне життя Словаччини нині продовжує перебувати під впливом головної події – замаху на чинного прем'єр-міністра Роберта Фіцо, який стався 15 травня 2024 року в місті Гандлова, внаслідок чого Роберт Фіцо отримав кульові поранення та був госпіталізований. Ба більше, на думку політолога, ця жахлива подія перекинула стару модель поведінки виборців Словаччини під час голосування до Європарламенту.
  «З 2004 року у Словаччині діяла така модель. По-перше, дуже низька явка. По-друге, під час виборів хороші результати показували партії двох типів. Перший: партії, програми яких були пов'язані з Євросоюзом, умовні єврооптимістичні партії та виборці. Другий тип: партії з антиєвропейською програмою. Перша група була сильнішою, а друга – слабшою, але між ними знаходився партійний мейнстрім», – наголошує Месежніков. Політолог зауважує, що до замаху на Фіцо ця модель повторювалася від виборів до виборів, але зараз вона зламана. «Тепер Smer, партія Роберта Фіцо, обганяє у рейтингах "Прогресивну Словаччину", яка раніше вигравала вибори до Європарламенту в Словаччині, хоч і не потрапляла до національного парламенту. Замах підвищив популярність Фіцо», – пояснює Месежніков. При цьому експерт підкреслює слабкість програми Smer щодо самого Євросоюзу, хоча й не вважає, що Smer та Роберт Фіцо почнуть блокувати вступ України до Євросоюзу. «З його політичною партією у Європарламенті буде складніше. Хоча це ще й не угорська позиція, яка проти вступу України до НАТО, і проти її вступу до ЄС», – прогнозує політолог.

Справжню небезпеку для України словацький політолог бачить в ультраправих та євроскептичних політичних силах Словаччини та всієї Європи. «Можливо, за винятком італійських "Братів Італії" Джорджії Мелоні, хоч і там є питання. Крайні праві завжди голосують за Росію, вони проти резолюцій на підтримку України», – підкреслює Месежніков. Пояснює такий феномен політолог спільними доктринальними основами між Кремлем та євроскептиками. «У Росії теж негативне ставлення до ліберальної демократії, і націоналізм теж, і акцент на «суверенітет», що підтримує саме Москва, якій потрібна відмова європейських держав від взаємної співпраці в рамках Євросоюзу», – резюмує Месежніков.
 

Тернистий шлях без овацій

Таким чином, хоч словацька та польська національна політики мають різні ландшафти та відрізняються у ставленні до України, але можна вважати консенсусною думку, що посилення позицій євроскептичних політичних сил в Європарламенті є потенційною додатковою проблемою для і так складного та довгого процесу євроінтеграції України. Хоча формування євроскептичної більшості в Європарламенті вважається й досі нереальним сценарієм, але можливе збільшення кількості євроскептиків призведе до того, що панівним партіям доведеться коректувати свою риторику і цілі в бік своїх політичних опонентів з табору євроскептиків. Це створює додаткові ризики для України, яка в умовах затяжної війни на виснаження проти Росії, браку фінансових ресурсів, дієздатних інституцій та людського капіталу може не впоратись з технічними та політичними завданнями євроінтеграції.

Такий сценарій, в свою чергу, надасть нову поживу як для російської антиєвропейської пропаганди, так і для євроскептичних противників євроінтеграції України в країнах Євросоюзу. В більш віддаленій перспективі – посилення євроскептицизму в самій Україні. Чи зможуть такому сценарію дати раду дещо емоційні через війну політики, чиновники та дипломати України? Це питання поки залишається відкритим. У будь-якому разі їм доведеться працювати з тим Європарламентом, який оберуть європейці 6-9 червня. І бажано бути налаштованим на роботу з партнерами в режимі довгого та важкого марафону, а не яскравого та приємного турборежиму.

травень 2024