Відновлення українських сіл  «Діти завалів» Лукашівки

Члени української волонтерської організації Repair.together заохочують усіх небайдужих відновлювати зруйновані села на деокупованих територіях. До них долучається молодь не лише з України, а й з Іспанії, Німеччини, Ірландії, Австралії, Тайваню. Усі прагнуть допомогти тим, хто втратив своє житло та знайти свій шлях саморефлексії в час війни. Наш фотограф провів з ними вихідні та спробував у своїх світлинах показати цю невелику ініціативу, яка робить великі справи.

У самісіньку спеку під 35 градусів у селі Лукашівка, що на Чернігівщині, північно-східній частині України, група молодих людей працює над «коробкою» з цегли, яка до зими може стати будинком. Це волонтерська відбудова зруйнованої хати місцевої продавчині пані Ніни, яка наразі мешкає з дітьми у сусідів. Її хата згоріла ще в березні під час російського наступу на Київ. Таких хат в селі кілька десятків. Деякі з них вже почали відбудовувати волонтери, які з літа минулого року навідуються сюди на вихідні.
  Організує так звані «толоки» громадська організація Repair.together. Як розповідає один з її координаторів Богдан, до Чернігівської області хлопці та дівчата як з України так і з-за кордону почали їздити тому, що постраждалі села тут знаходяться подалі від центру та Києва, а отже допомога може надійти із запізненням. У майбутньому планують розширювати діяльність на інші регіони. Коли війна закінчиться – то й по всій Україні.

«Влітку минулого року в Києві був трохи депресивний період, нічого не працювало, більшість друзів виїхали кудись, – пригадує Богдан. – Життя якось зупинилося. Була можливість виїхати в Лукашівку та допомогти. Не хотілося сидіти на місці, адже не всі можуть їхати у фронтові зони волонтерити. А тут була робота. Головне для нас – показати людям, що волонтерити потрібно. Якщо об’єднаємося, то можемо здійснити важливі речі: розібрати завали, побудувати будинок».

Людина, яка хоче доєднатись до будівництва в Лукашівці, не повинна мати спеціальних знань та умінь. Як запевняють організатори, «потрібно бути здоровим, щоб кілька днів міг працювати, носити цеглу».

З грішми волонтерам допомагає низка міжнародних організацій (USAID, undp, Help Ukraine, libereco, PAH). У 2022 році вдалось зібрати 200 тисяч доларів. За ці кошти Repair.together збудували 7 будинків та ще 19 відремонтували, придбали необхідну техніку та матеріали.

Після кожного робочого дня волонтерів чекає культурна програма, за яку відповідають запрошені музиканти та артисти. «Культурна програма допомагає зблизити людей, – пояснює Богдан, – Це як подяка усім, хто сюди приїхав. Має бути щось, що дає емоції. Тим більше, є артисти, які готові допомагати і приїжджати сюди безкоштовно».
  Одна зі зруйнованих хат, яку вже майже відбудувати, належить Тамарі Леонідівні та Олексію Олексійовичу. Коли почалися обстріли, чоловік з дружиною та онуками ховалися по підвалах. «У березні було три прильоти. Коли половини хати вже не було і погреб шатавсь, ми пішли до сусідів через дорогу жити», – згадує Тамара Леонідівна. Зізнається, що не думала, що їм побудують хату. «У нас же була хата велика, і обложена кирпичом, дерево було. Погоріло все. Ми зробили ремонт, усе поробили для себе. Хотілося пожить на старості», – бідкається жінка. Але одного дня прийшли купка «оцих дітей», як називає волонтерів Тамара Леонідівна, які розібрали завали зруйнованої будівлі. «Ну вони нам помогли, а потом через дві неділі приходять і міряють. Я питаю, а шо це ви будете робить. А вони – будем хату вам строїть. Я кажу, дак а як це? У нас, кажу, грошей немає. Ну, ми і не думали, а вони почали строїть. Уже бачите, що стіни є, вже як хата стоїть», – розповідає Тамара Леонідівна.
  В знак подяки жінка готує їжу для будівельників і бідкається, що вони працюють у таку спеку. За її словами, в Лукашівці від обстрілів згоріло більше 30 хат. Від великих людських жертв врятувало те, що багато згорілих хат були як дачі для власників, а тому вони в них не жили на моменти прильотів. Але не обійшлося і без жертв. На сусідній вулиці під час обстрілів загинула літня пара – від серцевого нападу.
  В іншої погорілиці, Ольги Іванівної, хата також згоріла під час обстрілів на початку березня 2022 року. Тоді у будинку нікого не було. Через сильний обстріл жінка ховалась в погребі. Коли волонтери приїхали до Лукашівки, вона попросила їх допомогти прибрати завали. «Я не сподівалась на таке ніколи. А тепер нова хата мені дуже подобається. Казала вже всім волонтерам, що готова встати на коліна перед кожним та подякувати за те, що вони зробили», – додає жінка.

Одного з волонтерів, який має досвід у будівництві, звати Павло. До цього працював у міжнародній організації, також будував житло для переселенців з окупованих районів України. На толоки до Лукашівки Павло спочатку їздив як всі, тільки на вихідні. А коли з’явився вільний від роботи місяць, вирішив провести його тут.

Будівельник з досвідом Павло. Наразі він працює над хатою Ольги Іванівни, а до цього будував житло для переселенців в Україні. | Фото: © Олег Тан «Просто хочеться взяти якусь участь у цьому всьому, хочеться допомогти», – пояснює хлопець. Він запевняє, що робота хоч і важка, потребує знань та навичок, але при бажанні кожен може навчитися.
  Офіс-менеджерка з Чернігова Дар’я розповідає, що приїздить на толоку  насамперед для себе. Раніше будівництвом не займалась. Нині навчилася класти стіни, користуватися киякою, рівнем та шпательками. «Мені це дає відчуття не то шо корисності, а того, що все можна відбудувати. Ми бачили, які жахи відбувалися у всіх містах після окупації. Докласти до відбудови руку мені цінно. Важлива думка, що реально все повернути в кращий стан, ніж до того, як прийшла росія», – каже дівчина.

Професійний будівельник з Ірландії Оуен пояснює команді волонтерам, що потрібно зробити для підготовки заливання нового фундаменту. | Фото: © Олег Тан Ще один волонтер, який взявся відбудовувати українське село – ірландець Оуен. Наприкінці червня цього року він склав свої інструменти в старенький джип, переправився морем до Франції, а потім через Бельгію, Люксембург, Німеччину та Польщу прибув до України. «Я – професійний будівельник. Знаю, що українські чоловіки, які зазвичай працюють на будівництві, нині роблять свою роботу на фронті. Мав змогу приїхати та допомогти, і я відчував, що можу бути корисним Україні», – пояснює свій приїзд до Лукашівки Оуен.

Він додає, що волонтери на будівництві дуже старанні. «Коли працюю у Дубліні, то плачу людям, щоб ті будували щось. Деякі з них не хочуть працювати. Тут, в Лукашівці, кожна людина, як тільки прокидається, хоче щось зробити, хоче щось вивчити, дуже уважна і повністю віддається роботі. Такого ви не побачите на комерційному будівництві», – розповідає чоловік. Він планує залишитися в Україні до середини жовтня. До цього часу волонтери мають намір здати погорільцям з навколишніх сіл 15 будинків для проживання. «Ми накриємо домівки дахом, вставимо вікна та двері, підготуємо їх до зими, поставимо тимчасові кухні, – пояснює Оуен – Але мешканці цих будинків, навіть якщо це буде просто коробка будинку, переїдуть, бо зараз вони живуть під навісами у власних садках».
  Один з координаторів проєкту, актор Володимир, запевняє, що волонтерство – це нормальна частина буденності будь-якої людини, і не тільки у воєнний час. «Люди завжди потребують допомоги, підтримки. І коли в тебе є ця  підтримка, то вирішувати проблеми значно легше», – впевнений він.

вересень 2023