Варшава – Серія портретів  Відана та її завзяття

Відана, дизайнерка і співачка, втекла з Києва до Варшави, коли почалася війна. Після депресії та панічних атак вона спрямувала свою лють у роботу, щоб забезпечити себе та свого шестирічного сина. Всупереч постійним викликам вона втілює свою мрію співати джаз, бореться з відчаєм за допомогою занять з вокалу та вибудовує стабільність.

Лівий берег Вісли, варшавський район Вілянув. Вітальня невеличкої квартири, яка більше нагадує студію звукозапису. Монітор над мікшерним пультом, штативи, звуковідбивні панелі. Низький диван, а поруч з ним стійка-вішак з брендовим одягом: рясно мерехтить бахрома пальт, зміїться висмикнута шнурівка корсетів, важко спадають розшиті орнаментами рукави. В кутку чорний мікрофон сусідить із електронним фортепіано. За ним сидить жінка в українській сорочці, зосереджено перебираючи клавіші.

Це Відана – співачка, дизайнерка, мама. Перед повномасштабкою в неї був успішний бізнес, цілком облашоване життя в Києві й давня мета: стати джазовою вокалісткою. Прослуховування в музичну академію було заплановане на лютий 2022. А тоді все пішло шкереберть. За шестирічного сина, який саме пішов у школу, Відана боялась найбільше. Вісім годин холоду на кордоні з Угорщиною, два тижні глибокого шоку у Вроцлаві, а тоді Варшава. Друзі-музиканти, українець та поляк, прийняли Відану з сином “на скільки буде треба”. Небезпека, що залишилась позаду, довго відлунювала в тілі мігренями, панічними атаками, частковими втратами то зору, то слуху. Спочатку допомогли антидепресанти. А тоді з’явилась велика, ніби атомна бомба, енергія злості.
  Її Відана спрямувала на роботу. У Польщі до вартості життя домалювався ще один нуль, і такий самий нуль пусто світився в банківських рахунках. Все, чого досягла за тридцять два роки, ніби зникло. На вчорашню успішну дизайнерку посипалися поради таксувати чи доставляти їжу. Раптом гроші «впали з неба»: знайомі передали 500 євро від колишнього замовника. Вони пішли в актив: пензлики, фарби для тканини, бавовняні сорочки з секонд-хендів. Розписані вироби з’являлися на фото в соцмережах і приходили до замовників у пакетах з продуктового «Жабка». Продала першу, п’яту, десяту сорочку, а тоді до Польщі приїхала найдавніша бізнес-партнерка Відани, її мама. Відновився пошив, роботи ставало дедалі більше. На інстаграмних фото, де Відана позувала з виробами, годі було розпізнати розміри її втоми.

Мотивували потреби: жити в окремій квартирі. Дати восьмирічному сину все необхідне й понад те. Забезпечити маму, для якої бренд став єдиним заробітком. До втоми вряди-годи додавалися панічні атаки. Під час однієї з них Відана згадала про мрію співати і записалась в хор Варшавського університету. Стоячи серед інших сопрано і виспівуючи слова польських пісень, вона відчувала, як паніка відходить. Академічна музика дисциплінувала, підносила, вела до внутрішнього спокою.

А тоді таки почався джаз. Після колосальних зусиль бренд знову почав приносити кошти. Ось Відана наспівує, їдучи в уживаній машині, яку цілком несподівано для себе власноруч пригнала з Жешува до Варшави. Ось складає іспит в приватній музичній школі. Ось нарешті записує перший сингл. Чи все так добре, як здається? Ранки досі бувають безнадійні, а вечори безрадісні. Тоді вона сідає за інструмент і розспівується. Вокальні вправи налаштовують її на реальність.

Між сплатою рахунків та залагодженням безкінечних справ Відана часом сумує за рідним містом. В маленьком Жашкові Черкаської област на неї чекає будинок батьків. Там залишилися близькі люди, особисті речі й теплі спогади. Поки що повернення туди неможливе. В Польщі Відана заповзялася зберегти те, що у неї було. Аутентичні дизайни дають їй прибуток та зберігають зв'язок з українською культурою. Впевненість у майбутньому сина зм’якшує гостру шпильку відповідальності. Навіть побут творчої студії Відани нагадує облаштунок кімнати її дитинства: як і колись, вона сидить за своїм фортепіано. Її сила - це впевнено вибудовувати ритм свого життя.

травень 2024