Локальні рішення  Екотехнології допомагають штату Оахака протистояти кліматичній кризі

У південному мексиканському штаті Оахака цього року був надто тривалий посушливий період, і багато регіонів страждали від нестачі води. В районі Санта-Марія-Юкуїті з подібною проблемою зіткнулися ще дванадцять років тому й у співпраці з місцевою організацією почали впроваджувати тут екотехнології, які допомагають місцевому сільському господарству та навколишньому середовищу. Репортерка Маґдалена Ройо описала ці рішення для JÁDU безпосередньо з місця подій.

Невисока жінка з волоссям, заплетеним назад у косу, гордо стоїть на своїй кухні біля печі, яку вона частково спроєктувала сама та побудувала за допомогою членів родини. Еліа Сільвія Перес Гонсалес — мати-одиначка з села Сарагоса в регіоні Ла-Мікстека південного мексиканського штату Оахака. «Оригінальний дизайн не мав місця для сушіння. Я зберігаю тут дрова під час сезону дощів або сушу тут перець чилі», — каже вона, вказуючи на свою енергозберігаючу піч. Такі печі є однією з екотехнологій, які використовують жителі дев’яти сіл округу Санта-Марія-Юкуїті.
 
Екотехнології будують місцеві жителі у співпраці з неурядовою організацією EECO – Espacio de Encuentro de las Culturas Originarias (Простір зустрічі корінних культур), яка почала працювати в цьому районі в 2012 році на прохання обраних представників округу. Спочатку вона об’їхала всі громади в окрузі. «Ми організовували зустрічі, майстер-класи. На основі того, що ми побачили та почули, разом із місцевими жителями ми створили план боротьби з кліматичною кризою», – згадує директорка EECO Циннія Карранза Лопес. За її словами, жителі Мікстеку вже відчули вплив зміни клімату на їхнє повсякденне життя, яке в основному організовано навколо сільськогосподарської діяльності.

Економічні печі

В Оахаці прийнято готувати на вогні – так кукурудзяні коржі тортилья найкраще смакують. Такі печі, які використовує Еліа Сільвія Перес Гонсалес, зберігають довкілля та здоров’я людей. У той час як звичайні печі використовують більше дров, енергозберігаючі печі сприяють пом’якшенню кліматичної кризи, допомагаючи зберегти ліси та викидаючи меншу кількість викидів у повітря. Завдяки конструкції печей витрачається менше дров, а дим з печі виходить через трубу, щоб жінки ним не дихали. «Мені потрібна приблизно третина деревини. І я відчуваю, що ми більше не так сильно страждаємо від респіраторних захворювань», — каже Перес Гонсалес.
 
Маргарита Лопес Лопес із сусіднього села Рейес-Льяно-Гранде також хвалить свою піч. «Це велика допомога. У нас в селі роботи для жінок мало, тому в основному ми займаємося хатнім господарством. Також я продаю смажених курчат. Крім того, що піч економить мені дрова, я використовую залишки вугілля для смаження курки», — каже вона, стоячи на своїй організованій кухні. Чоловік збудував Маргариті піч. Встановлення екотехнологій відбувається за участю організації EECO , яка реагує на потреби громад. Передусім надає їм технічну підтримку, організовує навчання з побудови та використання екотехнологій. Організація також частково бере участь у фінансуванні матеріалу. «Це не патерналістський проєкт, ми хочемо, щоби люди брали участь у всьому процесі», — каже Циннія Карранза Лопес. «Спочатку такий підхід був викликом. Людям не подобалася спільна відповідальність», – додає вона.​​​​​​​
 
Однак за дванадцять років ситуація змінилася. «EECO надає теоретичну інформацію, а потім ми переходимо до практики», — каже Діна Лопес Ернандес, представниця району Санта-Марія Юкуїті, яка відповідає за екологічні проєкти. «Людям подобається такий підхід, зокрема жінкам, тому що вони можуть навчитися чомусь новому». Крім того, члени спільноти можуть змінити дизайн екотехнологій, щоби краще служили їм, як це зробила Еліа.

Літня жінка Максиміна Антонія Кастро Лопес також живе в селі Сарагоса. Великий американський прапор прикрашає передній двір її будинку — нагадування про те, що члени її сім'ї живуть по інший бік північного кордону. Також у Максиміни є своя нова піч, поряд із старою. «Стара — краща», — стверджує вона. — Це робить коржі тортилья смачнішими». Вона використовує нову лише тоді, коли їй потрібно зробити багато коржів і якнайшвидше. Незважаючи на непокору старших поколінь, сьогодні в регіонах Ла-Мікстека та Істмо на півдні Оахаки є більше тисячі енергозберігаючих печей, які місцеві жителі встановили за сприяння організації EECO. Щорічно, за підрахунками організації, з лісів рятують майже дві тони деревини.
 

Нестача води

У кожної громади в окрузі є свої виклики, але об’єднує їх одна проблема. Нестача води викликала тривогу вже у згаданому 2012 році, ситуація незмінна понині. За даними Федерального водного агентства, станом на березень 2024 року більше половини муніципалітетів Оахаки зазнавали посухи через зміну клімату та вирубку лісів. При цьому в багатьох областях дощі почалися пізно, лише в середині червня. Тому більшість екотехнологій у Санта-Марія-Юкуїті допомагають із водою. Сьогодні в багатьох будинках є бетонні цистерни для збору дощової води – це були перші екотехнології, які організація EECO запропонувала місцевим жителям. Спочатку вони будували цистерни об’ємом десять тисяч літрів, пізніше з’ясувалося, що для великих сімей не вистачить такої кількості води, особливо якщо сухий сезон триває так довго, як цього року. Тому інтерес до двадцяти тисяч літрових резервуарів зростає. Не всі вони стоять біля будинків, багато, наприклад, біля садів і плантацій.
 
Еліа Сільвія Перес Гонзалес також показує нам один резервуар на своїй кавовій плантації. В усьому регіоні люди займаються сільським господарством. На менших висотах вони також вирощують каву або виробляють мед. Еліа Сільвія хвалиться своїм садом з морквою, петрушкою та кінзою. Під ним росте кава в оточенні дерев. З часом при дорозі поставлять сухий туалет – ще одне рішення з нестачі води. «Таким чином ми запобігаємо забрудненню плантації, оскільки працівники не можуть справляти фізіологічні потреби будь-де», — каже Перес Гонсалес. На момент інтерв’ю з нею організація EECO вже побудувала 1135 сухих туалетів по всій Оахаці, завдяки чому, за даними організації, щорічно економиться понад 62 мільйони літрів води та запобігли викиду понад восьми тон метану в атмосферу.

Аманда Есперанса Лопес Лопес показує нам останнє рішення проблеми нестачі води в селі Сарагоса. У неї на подвір’ї є біофільтр, який організація почала встановлювати лише нещодавно. Мета полягає в тому, щоби використовувати навіть брудну та мильну воду від миття посуду чи прання одягу, і в той же час запобігти забрудненню довколишніх водних джерел, наприклад, струмка, що протікає біля ділянки Аманди. З раковини, де миється жінка, вода тече не в струмок, а по трубі прямо в біофільтр, який складається з кількох частин. Кожен побудований таким чином, що вода в ньому очищається з іншого типу матеріалу. У першому отворі, що має вигляд каналу, вода очищається від жирів, у наступному – від залишків мильного розчину, бруду з одягу. «Тут залишок перетворюється на бруд», — зазначає Лопес Лопес. На останньому етапі воду допомагають фільтрувати горшкові рослини, наприклад хвощ польовий. «Завдяки цим диво-рослинам вода, яка виходить із усієї системи, чиста, і я можу використовувати її для прибирання будинку або для поливу», — вказує вона на подвір’я, заставлене вазонами.

Натхнення з Анд

На більших висотах знаходиться громада Льяно-дель-Тріунфо. Це скоріше господарства, будинки тут знаходяться в декількох хвилинах їзди один від одного. Кам'яниста дорога веде через оповитий туманом ландшафт. В одному з будинків живе місцевий фермер Леонсіо Еспанья Лопес зі своєю родиною. Колись він теж працював у США, а потім на півночі Мексики. Він виїхав на заробітки, як і багато інших, з Оахаки, яка входить до п’ятірки мексиканських штатів з найвищим відсотком грошових переказів, тобто доходів, які мігранти надсилають з-за кордону на батьківщину. Оахака є одним із штатів, де є одні з найбідніших районів у всій Мексиці. Тому міграція звідти не дивина. Однак зараз Еспанья Лопес нікуди не збирається. «Нарешті я повернувся до своєї країни. Завдяки організації EECO ми тепер можемо працювати краще та вирощувати більше», — каже фермер, значна частина продукції якого йде на власне споживання, а іноді трохи продається на сусідньому ринку. У цьому районі люди досі часто обмінюються тим, що виростили.

 
Леонсіо Еспанья Лопес працює з організацією EECO вже кілька років. Навколо його будинку побудовано кілька екотехнологій, серед них є такі, які неможливо знайти на менших висотах. Мікротунель, система збору дощової води та зрошувальна система Waru Waru, а також сітка для збору крапель туману стоять поруч на ділянці землі з великим камінням. Усі вони служать для покращення становища місцевого населення, особливо в посушливий період, навіть коли, наприклад, є паморозь. «Зазвичай ми садимо кукурудзу в березні-квітні. Цього року все висохло, тільки в червні почалися дощі», – розповідає фермер. «А після сезону дощів уже пізно, бо тоді настають морози», — додає він.

Waru Waru – це система, яку давно використовували корінні жителі Анд у Перу чи Болівії для вирощування кіноа. Технологія заснована на модифікації поверхні ґрунту для більш легкого зберігання та переміщення води. Кілька каналів завдовжки десять метрів, завширшки і завглибшки один метр вириті поруч один з одним на ділянці Леонсіо. Вони заповнені чорною гумовою мембраною, і між ними є простір для вирощування. Тут, під час сезону дощів збирають і накопичують воду, яку згодом можна використовувати для поливу в посушливий період. «Мембрана запобігає надто швидкому випаровуванню води під час сухого сезону», — каже Вівіана Лопес Хіменес, місцева технічна працівниця організації EECO. Створений каналами мікроклімат також сприяє збереженню ґрунтового тепла навіть у холодну пору року. Однак у системі waru waru необхідно будувати системи зберігання там, де є підходяща земля. «Наприклад, ландшафт навколо Льяно-дель-Тріунфо кам’янистий, і фермерам доводиться готувати канали для зберігання води, щоби гостре каміння не пошкоджувало мембрану», — додає Лопес Хіменес.
 
Складовою частиною системи waru waru Леонсіо Еспанья Лопеса є також зелена сітка розміром приблизно три на три метри, натягнута вертикально. Під нею — жолоб, в який падають краплі води, що потрапили на сітку. Щоб спостерігати за тим, як системи waru waru та протитуманні сітки, що входять до їх складу, працюють у цій зоні, організація EECO створила свого роду експериментальне поле з каналами та сітками. «Це простір, який нам надала громада, і тут ми також проводимо майстер-класи для людей, які хочуть створити власний waru waru або, наприклад, навчитися робити органічні добрива. Крім того, у нас тут є метеостанція, де ми стежимо за туманом, дощем і загалом за кліматом», — розповідає Лопес Хіменес. У цьому експериментальному полі вони також відстежують, наприклад, скільки води захоплюється сітками збору туману. «Однак точну оцінку отримати важко, адже мережа також збирає дощову воду», – нагадує координаторка.

Мікротунель Леонсіо стоїть поруч із системою waru waru і схожий на теплицю. Він також створює мікроклімат завдяки тому ж каналу в землі, в якому збирається вода. «Ми експериментуємо з тим, що можна було б виростити всередині. Наразі пробували редиску, цибулю, коріандр і полуницю», — каже Еспанья Лопес, який лише нещодавно побудував свій мікротунель, оскільки йдеться про нові екотехнології, які організація впроваджує разом із громадами. Завдяки цьому йому вдається дещо вирощувати навіть взимку, якщо морози не надто сильні, адже тоді їм не завадить навіть нейлон.
 
За свою участь організація EECO також отримала нагороду Local Adaptation Champions Award (Чемпіони місцевої адаптації) від Глобального центру адаптації на глобальній кліматичній конференції сторін ООН COP28 у Дубаї. Незважаючи на це та на великий попит на екотехнології, директорка Карранза Лопес зізнається, що їм не вистачає коштів на свою діяльність.

Іноді непередбачувана, іноді екстремальна погода залишається викликом для місцевих фермерів. Після тривалого сухого сезону цього року настав сильний сезон дощів, який навіть спричинив повені в деяких районах Оахаки. «Екотехнології допомогли нам вирішити проблему води, але ми продовжуємо стикатися з проблемою, що клімат може бути зовсім іншим щороку, і ми повинні заново дивитися, коли і що сіяти», — додає Еспанья Лопес.

грудень 2024