Кризові сценарії для цивілізації   Що ми могли б їсти замість того, щоб вимирати?

Протягом кількох останніх років все більше говорять про стійкість нашої цивілізації щодо глобальних катастроф, природних і викликаних людиною. Войтєх Бриних, за освітою хімік зі спеціалізацією «ядерна хімія», вирішив свої знання використати саме в цій проблематиці. Як волонтер в організації ALLFED (Alliance to Feed the Earth in Disasters) він бере участь у дослідженні і розвитку стратегій забезпечення харчової безпеки за кризових сценаріїв.

Із нашої розмови ви дізнаєтесь, які глобальні події він вважає найбільшою загрозою нашим продуктовим запасам та які інноваційні рішення можуть допомогти людству у разі справжньої продуктової кризи. Він розповість нам про свій досвід із альтернативними джерелами продовольства та натякне, як начебто футуристичні ідеї можуть стати реальністю.

Войто, як ти особисто долучаєшся до діяльності неприбуткової організації ALLFED?

До діяльності ALLFED я долучився як волонтер у лютому 2020 року. Коли зголошувався до участі в організації, то думав, що велику користь принесуть мої фахові знання у галузі ядерної хімії. Спочатку брав участь в оцінці поживності стійких продуктів, що призвело до створення сценаріїв харчування при раптовому зниженні сонячного світла в межах студії Nutrition in Abrupt Sunlight Reduction Scenarios: Envisioning Feasible Balanced Diets on Resilient Foods. Знання з ядерної хімії ми використали пізніше, зокрема у зв’язку із російським вторгненням в Україну, коли я писав нотатки про те, за яких умов використати таблетки йоду чи які існують типи детекторів іонізуючого випромінення і в яких випадках ними користуватися.

Vojtěch Brynych ist seit dem Jahr 2020 bei ALLFED ehrenamtlich tätig. | Фото: © EA Forum | ALLFED

Чим тобі видається важливою галузь харчової стійкості порівняно з іншими викликами, з якими стикається чи буде стикатися суспільство?

Нинішній світ повний безпрецедентних проблем, наприклад, глобальне потепління, більшість із яких є прямим наслідком насамперед людської діяльності, а не природних катастроф. Такий небезпечний злам переважно відбувся протягом минулого століття. Водночас він надає нам унікальну перевагу: мало би бути простіше змінити людську поведінку, аніж закони природи.

Продукти і вода – це основні та найважливіші потреби людини, що підкреслюють усе інше, що вважаємо важливим у житті. Історія повниться прикладами цивілізацій, які занепали через нестачу продуктів, прискорену різними катастрофами. Попри бажання такі катастрофи віднести до минулого, реальність така, що наша глобально поєднана цивілізація чутливіша до таких ризиків, ніж будь-коли раніше. Надзвичайна подія могла б спричинити каскад розладів, від яких не обов’язково вдасться одужати. Моя мета – долучитися до запобігання таких нищівних подій.

Завдання організації – забезпечити доступ до поживних продуктів для людей у всьому світі під час глобальних катастроф. Такими ми вважаємо події, що можуть вичерпати запаси чи доступ до продуктів для 5 % або більше світової популяції. Чи можеш ти нам описати типи глобальних подій, окрім виверження супервулканів, які можуть сильно порушити постачання продуктів?

Ми займаємося насамперед п’ятьма сценаріями. Раптовим зменшенням сонячного випромінення, спричиненим астероїдами, кометами, ядерною війною чи виверженням вулканів. Вразливістю сучасної інфраструктури, наприклад, через сонячні бурі, електромагнітні імпульси на великій висоті, спричинені ядерними атаками, кібернетичні атаки. А також технологічними та біологічними ризиками, як-от: біотерористичні атаки чи витоки з лабораторій. Катастрофами у землеробстві, що можуть стосуватися як виникнення супербур’янів чи суперхвороб плодових рослин, так і масового вимирання корисних ґрунтових мікроорганізмів чи швидкого зменшення кількості запилювачів. І не в останню чергу надзвичайними метеорологічними явищами, пов’язаними зі зміною клімату.

Окрім надзвичайної погоди на багатьох континентах водночас, що в результаті зміни клімату видається досить правдоподібним, існує також можливість розпаду глибоководної циркуляції. У минулому це вже ставалося, тоді температура на одному континенті знизилася приблизно на 10 градусів за десять років. Крім того, значне глобальне потепління на 5 чи 10 градусів, хоча й проходить повільніше за більшість катастроф, з якими ми працюємо, також може значно порушити постачання продуктів.

Якою є вірогідність виникнення таких подій?

Різні події мають різну вірогідність. Наприклад, падіння великих астероїдів має вірогідність 0,0001 % на рік, а ризик ядерної війни приблизно 1 % на рік. Британська урядова студія вказує на 80%-ву вірогідність того, що метеорологічні явища можуть у цьому столітті викликати 10%-ве скорочення у глобальному землеробстві.

Якщо станеться якась із цих катастроф, скільки у нас часу на введення альтернативних продуктів чи підходів?

Під час надзвичайних катастроф часу мало. У разі сценарію раптового зниження сонячного світла врожай почав би зникати через кілька місяців, тож реакція має настати у такому часовому горизонті. У разі сценарію колапсу критичної інфраструктури реакція має настати протягом перших трьох днів, особливо якщо це стосуватиметься інфраструктури питної води.

Протягом пандемії COVID-19 ми були свідками кількох неочікуваних наслідків. Обмеження призвели до порушення харчового ланцюга, панічні покупки призвели до порожніх полиць у супермаркетах, а сільськогосподарський сектор постраждав від нестачі робочої сили та втрати врожаю в результаті різних обмежень. У багатьох частинах світу такі порушення призвели до виразного зростання продуктової невпевненості. Зважаючи на те, що в майбутньому можуть статися ще серйозніші катастрофи, які стратегії ми як суспільство мали б прийняти вже зараз, щоб підготуватися до такої нестачі продуктів?

Щоб можна було підготуватися до нестачі продуктів у часи серйозних катастроф, потрібно, щоб до цього були готові різні рівні урядових і неприбуткових організацій. На урядовому рівні мають існувати комплексні плани готовності, реагування та стійкості, схожі на ті, що існують для інших ризиків, як-от цунамі чи потопи. У них мають бути враховані стратегічні запаси не лише продуктів, а й добрив, насіння та основних промислових пристроїв. Велике значення мають інвестиції до цільових досліджень та розвитку стійких продуктових систем та швидких будівельних технологій. Законодавчі зміни могли би підтримати стійкі джерела продуктів, як-от: вирощування морських водоростей, виробництво сахаридів із залишків рослин, перетворення природного газу у білок.

Потрібні також активніші інструменти оцінки ризиків; чудовою моделлю є закон про глобальне управління катастрофічними ризиками, схвалений у США. Для посилення передбачливого управління потрібно покращити розвідувальні та попереджувальні можливості, щоб уряди мали уявлення про глобальні тренди, події та ризики. Аналіз катастрофічних ризиків та встановлення пріоритетів мали би координуватися спільно різними міністерствами та відомствами. Національні плани стійкості мали би включати основні катастрофічні сценарії, мала би бути створена національна стратегія харчової безпеки, що мала би містити різні непередбачувані події, наприклад, «сценарії раптового зниження сонячного світла». Також мають бути створені плани для стратегії у галузі палива для сільськогосподарської техніки, які б забезпечили тривалу працездатність у разі неіснування ринку.

За допомогою такого багатошарового координованого зусилля ми можемо побудувати стійкішу глобальну продуктову систему, що зможе витримати і найважчі катастрофи.

Чи співпрацюєте ви вже зараз при плануванні майбутніх рішень із творцями політик, головними представниками промисловості чи спільнотами? Як вони реагують на ваші пропозиції?

Ми співпрацюємо з творцями політик при впровадженні публічних політик для підвищення стійкості до надзвичайних глобальних харчових уражень, включно з прямими інвестиціями у дослідження та розвиток та впровадженням плану швидкого реагування. Ми співпрацюємо також із головними представниками промисловості, щоб розширити можливості розвитку ключових технологій для стійкості, як-от: пілотні проєкти швидкого будівництва для виробництва продуктів.

Хоча ми підтримуємо зусилля із запобігання загроз, ALLFED насамперед зосереджується на стратегії зменшення їхніх наслідків, які можуть бути неоціненними не лише у глобальних катастрофах, а й під час національних чи регіональних надзвичайних ситуацій. Багато «стійких продуктів» також більш сталі.

Важливим буде також однаковий доступ до продуктів, незалежно від статків чи місця. Як би це могло відбуватися практично, особливо у разі катастрофічного сценарію, коли пануватиме, як на мене, хаос і відчуття небезпеки, або ж у державах, де доступність продуктів неочевидна і сьогодні?

На глобальному торговому ринку може бути складно забезпечити міжнародну співпрацю та розподіл джерел так, щоб користь мали всі. В історії в кризових ситуаціях неодноразово впроваджувалися заборони вивезення, які завжди лише погіршували ситуацію. Згідно з нашим дослідженням можна нагодувати всіх. Ми можемо завести системи, які зроблять це можливим, але лише тоді, коли діятиме ринок. Ми сподіваємося, що інформація про такий досвід буде мотивувати уряди до того, щоб вони робили правильні кроки.

Деякі речі, які всі країни могли б зробити, щоб допомогти населенню у разі глобального голодомору, навіть якщо вони не можуть завести стійкі продукти, це – перенаправлення продуктів, використовуваних у тваринному виробництві та промисловості біопалива, на використання людьми й раціональне управління запасами. Раціонування може звучати неінтуїтивно, але під час Другої світової війни саме воно у Великій Британії покращило результати харчування середньостатистичного населення, тому що дозволило найбіднішим людям мати кращий доступ до продуктів.

Ein Ständer zum Trocknen von Seegras über Feuer | Фото: © EA Forum | ALLFED

Якщо подивитися на інші ваші пропозиції стійких продуктів та харчових систем, у багатьох випадках ви йдете якимось футуристичним шляхом. Мені спадає на думку виробництво протеїну з природного газу і CO₂. За якими параметрами ви оцінюєте, які кроки мають сенс, а які вже ні?

Ми користуємося кількома ключовими критеріями. По-перше, враховуємо швидкість впровадження, тобто чи швидко можна підвищити виробництво продуктів, щоб покрити втрати у землеробстві. Під час глобальної катастрофи для виживання ключовою є здатність швидко підвищити виробництво продуктів.

По-друге, розглядаємо цінову доступність, особливо виробничі витрати. Цей фактор є головним для забезпечення широкого доступу до продуктів, особливо для вразливого населення в країнах, що розвиваються. Передбачення ціни продуктів протягом надзвичайних харчових катастроф складне та залежить від конкретних сценаріїв, але ми засновуємося на тому, що нині дешеві продукти для осіб у гірших умовах під час кризи доступніші.

По-третє, оцінюємо рівень підготовленості технології, який вказує, чи готова технологія для використання в реальному світі. Наша головна порада урядам спрямована на технології, які готові до негайного використання. Для перспективних, але менш розвинутих технологій шукаємо урядові інвестиції для дослідження та розвитку.

Також оцінюємо поживну цінність виготовлених продуктів. Рішення може бути дієвим і ефективним щодо витрат, але якщо воно не задовольняє харчові потреби популяції, то воно не житиме довго.

Із цих критеріїв загалом виходять наші рекомендації, які гарантують те, що пропоновані нами методи практичні, справедливі і поживні. Ми підтримуємо також звичайні продукти, наприклад, переміщення рослин ближче до екватора, а також низькі технологічні теплиці.

Іншими кроками є, наприклад, виробництво поживних джерел білку з нетоксичного листя і трав, ефективне використання морських водоростей чи залишків із землеробства, зокрема кормів для тварин. Якими є ці рішення фінансово? Чи розрізняєте ви поради для різних країн залежно від їхньої можливості впровадити певні кроки у випадку кризи?

У нас є проєкт «Інтегрована модель оцінювання», в якому ми вивчаємо нинішнє впровадження кількох стійких харчових рішень, щоб з’ясувати, які з них кращі залежно від регіону, зважаючи на місцеві можливості, наприклад, доступність сировини. Залежно від результатів цих аналізів ми радимо уряду різні заходи.

Чи сам ти пробував якісь альтернативні джерела харчування? Які вони на смак?

Пшениця, рапс, картопля і буряк – це гарні приклади рослин, стійких до холоду, їх можна перемістити ближче до екватора. Стійкими продуктами є також морські водорості та гриби. Думаю, більшість із нас їх куштувала.

Водночас найунікальнішим стійким джерелом продуктів, який я куштував, був концентрат листового білку. Процес підготовки є неочікувано простий і його можна проводити прямо у вашій кухні. Почати можна з їстівних листових овочів, як-от: шпинат чи капуста. Потрібно подрібнити їх, поки вони не перетворяться на рідину, потім тверді залишки відокремити через тканину, решту рідини варити приблизно хвилину. Коли утворяться тверді шматки білку, то зцідити їх через тканину – і от вам готова форма пружної їжі. Шпинат і капусту, звісно, можна споживати прямо, але такий підхід діє і щодо іншого листя, включно з люцерною.
 

Звідки ви берете фінансування для досліджень?

Більшість наших фінансових засобів походить із Фонду виживання та процвітання (The Survival and Flourishing Fund) та від нашого директора Давіда Денкенберґера, який віддає нам половину своїх прибутків. Він є також засновником ALLFED і любить розповідати, як у нього з’явилася ідея цього проєкту: «Вважалося, що після падіння астероїда люди загинуть, а у світі пануватимуть гриби… Я подумав, чому б нам не їсти гриби, замість того, щоб гинути?»
 

лютий 2024