Сталий розвиток міст  Брно як перехрестя тупиків

Більшість західноєвропейських великих міст усвідомлює загрозу кліматичної кризи, підлаштовує під неї урбанізм і турботу про місто. Але в моравській столиці, на думку коментатора Станіслава Білера, все цілеспрямовано і послідовно інакше: там відбувається така собі олімпіада з несталості. Займатися в Брно сталістю, твердить він, складніше, ніж вирощувати орхідеї на звалищі чи навіть розмножувати панд у неволі.

Щоб жити стало в несталому світі потрібне зусилля, що перевищує людські можливості. Поки ви несете шкірки від огірків до коричневого смітника з біологічними відходами, неподалік хтось інший саме висипає використані батарейки у звичайний контейнер. Можливо, ви вдома зменшили опалення на кілька градусів, щоб планета не грілася так швидко, але при цьому читаєте про нові вугільні електростанції в Китаї, про рекордне збільшення продукції із горючими копалинами всіх західних фірм чи рекордне збільшення статків чеських «горючих» мільярдерів.

У дев’яностих роках Чехія відкривала для себе буддизм. У телебаченні показували один із багатьох документальних фільмів про його тібетське походження. Монахи тижнями висипали з піску складні мандали, які потім змітали на купу чи які розносив вітер. Вправляння в тому, як звикнути до марності. У нас в Європі для цього не вистачило б нервів, думали ми вражено. Через кілька десятиліть ми всі принаймні в якійсь частині свого життя насипаємо мандалу з піску і сподіваємося, що всі зернинки об’єднаються у ціле, що має сенс. За нас вболівають уряди, мерії міст та акціонери майже всіх корпорацій, що живуть і процвітають з горючого палива, замітаючи всі наші зусилля щодо сталого світу на купку марності.

Глобальне безсилля

Локальна поведінка має бути відповіддю на наше глобальне безсилля. Я не маю впливу на надзвичайне зловживання у Сполучених Штатах, та можу зробити щось вдома. Глобальна політика поза моїми можливостями, але стале місто, в якому я живу, - це мета в людських силах. У цьому разі мандала могла би триматися купи. Зернятко до зернятка – і нарешті виникне щось, що матиме сенс. Тому багато міст у Європі ні на що не чекають, самостійно рухаючись до сталої та вуглицевонейтральної мети. Швидше, ніж вся Європа чи країни, в яких вони розміщені. Якщо є можливість, то ви зобов’язані. Бо заради чого тоді жити? Тільки не в Брно, не в моєму місті.
 
Ходити до контейнера сталості у другому за величиною місті цієї невеликої країни – це вправляння у стоїчному спокої, в якому людина долає перешкоди безсенсової реальності, в якій речі відбуваються тому, що відбуваються, не маючи жодного іншого сенсу. Людина має брехати сама собі, щоб могти тут жити. Вигадати собі іншу реальність, вдавати, що живе в іншому місці якесь інше життя. Без вибіркової сліпоти ви навряд чи в Брно вийдете за поріг власного дому. Займатися тут сталістю складніше, ніж вирощувати орхідеї на звалищі чи навіть розмножувати панд у неволі.

Відповідні кольорові контейнери перед домом місто надасть вам на вимогу. На цьому однак завершується турбота міста про сталість світу. Натомість воно висуває вам щомісяця і щотижня нові докази того, що все, що ви робите, не має жодного сенсу. Що ваш з усіх сил підтримуваний у сталості дім розміщений у несталому місті, що інвестує мільярди у власний колапс, поки ви вдома миєте стаканчики від йогурту для легшої переробки.

Брно, весела розвага серед інших міст

Посеред кліматичних катастроф Брно будує величезний хокейний стадіон, вартість якого могла б піднести життя у місті на якісніший рівень. Це видається спробою втишити неприязнь світу якоюсь прадавньою жертвою: ми спалимо посеред голодомору залишки врожаю та будемо сподіватися на диво. Якщо дива не станеться, в результаті виникне переважно порожня зала, що жере енергію та міські фінанси для самого свого існування. У місті, де безнадійно бракує базової інфраструктури, де стоять черги в садочки, основні та середні навчальні заклади. У місті, де через спалювання кострищ влітку не можна надворі дихати, не те, що рухатися. А як показують зміни останніх років, літо закінчується за кілька тижнів до Різдва і починається десь у лютому.

Весь цей час потрібно буде інтенсивно охолоджувати поверхню, щоб хокейна зала могла бути хокейною залою, а не басейном. Та це лише один аспект несталості, що символізує Брно. Звісно, можна було б оголосити публічний архітектурний конкурс і енергетичну сталість висувати як одну з основних вимог. Але для цього Брно мало би спочатку оголосити архітектурний конкурс, в якому би виникли дивні ідеї. Або ж просто звичайні ідеї, що відповідають сучасності.

Париж закінчує підготовку до літньої олімпіади. Попри те, що весь цей мегаломанський захід є атавізмом минулих часів, однією з цілей Франції є побудувати сталі спортивні майданчики, щоб майбутні витрати на них не зруйнували місто. Париж хоче провести найбільш зелену олімпіаду в історії, що, наприклад, означає масове використання сонячної та геотермальної енергії для майданчиків та олімпійського селища. Дивовижно, але навіть будуючи спортивні майданчики, можна ставити перед собою інші цілі, ніж те, щоб вони просто якось стояли. З іншого боку, брнєнська хокейна зала буде мати велику парковку і вночі кольорово підсвічуватиметься. Як-от карусель. Яке місто, такі й цілі.

Місто не має жодної мети для вуглецевої трансформації, тож навряд чи вимагатиме чогось такого при будівництві своїх споруд. У випадку зали місто без конкурсного відбору задало намалювати будівлю брнєнській девелоперській фірмі, що штампує зали та ангари за власним брнєнським зразком. Замість архітектурного сюрпризу та технологічної інновації Брно за приблизно сім мільярдів крон (остаточна сума завжди невідома) отримає ще більше такого ж Брно. Ангар біля траси із парковкою, така собі метафора всього міста, що працює над своїм іміджом найбільшого паркувального майданчика в регіоні.
 

Одержимість автомобілізмом

Один із трендів міст, яким не байдужа їхня доля, - це обмеження індивідуального автомобільного транспорту. З ним до сталого майбутнього не дістатися. Нова зала однак будується з новим поверхневим паркувальним майданчиком для п’ятисот автомобілів, що лише збільшить кількість транспорту в місті. Все навколо зали буде всіяне особистими машинами, ніби в якійсь із вигадок сімдесятих років минулого століття, коли кількістю автомобілів на одного мешканця вимірювалася зрілість світу. Та й розташування зали було обрано саме через її доступність для машин. Безкінечна асфальтована поверхня у нескінченному брнєнському літі розпалиться і посилить традиційну задушливу атмосферу цього міста на півдні країни.

При цьому Брно одержиме будівництвом парковок у місті. За останні роки у самому центрі виросло кілька паркувальних домів, що оточують історичне ядро, також забите транспортом. Таке збільшення обсягів не супроводжується, наприклад, тим, що відповідна кількість запаркованих автомобілів зникла з вулиць, які повернулися б людям чи навіть природі, частиною якої ми є.

Загалом концептуальним кроком є новий паркувальний дім біля Юридичного факультету. Це місце менш ніж сто років тому було заплановане як Академічна площа, яку спроєктував у часи розквіту брнєнського функціоналізму Богуслав Фукс. У новому столітті лишилася назва, але майже всю площу займе величезний паркувальний дім для понад 600 автомобілів, що стане головною домінантою Академічної площі. По сусідству буде ще кілька паркувальних майданчиків. Сто років тому Брно було кращим, відважнішим, прогресивнішим і навіть сталішим містом, ніж сьогодні.

Колись міста будували мури, щоб захиститися від непроханих вторгнень. Брно перед вторгненням автомобілів стелить червоний килим на шкоду власним мешканцям, яким не лишається нічого іншого, ніж виїхати з міста і приїжджати до нього лише за роботою і покупками. Більше приїздів у місто – більший брак паркування та корки, а у відповідь – нові паркувальні доми, міські окружні і траси. Проблема не зникає, а збільшується. Люди, що працюють і живуть в околицях Брна, записують постійне проживання своїх дітей у центрі, щоб забезпечити їм місце у базовій школі, до якої вони возять дітей своїми «універсалами»: такий собі різновид транспортного раку нашого світу. Це також означає, що школи не справляються і не можуть планувати свої можливості на наступні роки. Нові школи не будують, адже гроші зжирає згадана вище зала…
 
Інститут планування та розвитку столичного міста Праги цього року видав студію, в якій за різними характеристиками порівняв Прагу та деякі міста Європи. Одним із показників була кількість особистих автомобілів на тисячу мешканців. Більше, ніж в нашій столиці, лише у Варшаві, відразу за Прагою – Бухарест і Софія. Міста, які вважають приємними для життя, у цьому порівнянні розташовані на останніх місцях, це стосується Відня, Копенгагена та Стокгольма.

Брно у рейтингу не було, але доповнити його неважко. У 2022 році в ньому на тисячу мешканців припадало 607 особистих автомобілів, у зазначеній студії це забезпечило б йому почесне четверте місце, відразу за столицею Болгарії. Це майже вдвічі більше, ніж у недалекому Відні, який регулярно займає переможні позиції у різних рейтингах міст, найкращих для життя. Це також більше ніж удвічі перевищує кількість машин у так само успішних Копенгагені, Амстердамі чи Барселоні.

Брно як повторюваний струс мозку

І це ми говоримо про кількість автомобілів, що належать мешканцям міста. Крім цього страхітливого числа, Брно заманює ще десятки тисяч машин із околиць за допомогою вже згаданих паркувальних домів у центрі міста. Окрім випарів та шуму, транспорт приносить і інші неприємності, що суперечать сталому життю та й життю загалом, це мертві та важко поранені. Серед чеських міст Брно довгий час належить до найнебезпечніших для життя, і це не перебільшення.

Щорічне дослідження, що проводить страхова компанія Generali Česká pojišťovna, вивчає співвідношення серйозних та смертельних аварій до їхньої загальної кількості. Із крайових міст Брно тримає першість, адже смертю чи важким пораненням закінчується тут найбільше зіткнень, при цьому найчастішими жертвами є пішоходи. Щороку приблизно сто людей потрапляє до лікарні із важкими пораненнями. При цьому для більшої безпеки найвразливіших учасниць і учасників руху Брно не робить нічого. Навіть при реконструкції доріг у Брно не виникають окремі і безпечні велодоріжки. Без них у насичений і небезпечний рух ніхто не хоче в’їжджати на велосипеді. Водночас, поряд із ходою, ми навряд чи знайдемо більш сталий вид транспорту, ніж велосипед.

Та й пішоходам не позаздриш. Попри масивну забудову паркувальних домів брнєнські тротуари вкриті машинами. Теоретично вони там запарковані нелегально, але фактично Брно перестало карати за ці порушення. Колись дуже поширені відтягнення погано запаркованих машин зникли із Брно, про що свідчить статистика брнєнської поліції. Колись вони відтягували тисячі автомобілів на рік, нині кількість впала до десятків. Попри це кількість машин у місті зростає. У 2015 році в місті було зареєстровано 175 тисяч автомобілів. Через шість років їх було вже чверть мільйона. Водночас Брно прибирає переходи для пішоходів або встановлює на них світлофори, щоб пішоходи не заважали вільному проїзду транспорту. У разі згаданої вже зали місто скасує нині існуючий перехід до брнєнської «Рив’єри», замінивши його надземним переходом. Люди трошки пройдуться, та й ніхто не стримуватиме автомобілів.

Транспортна стратегія міста нестала і непоєднувана з життям. Коли місто раптом вигадує вид транспорту, що не підтримує автомобілізм, він виявляється зайвим для транспорту, але шкідливим для природи. Це повертає нас назад до хокейного стадіону, від якого місто хоче побудувати канатну дорогу до лікарні в Богуніце. Мабуть, щоб хокеїсти могли швидко отримати допомогу у випадку струсу мозку. Канатна дорога має поєднати разово використовуваний стадіон для хокеїстів, із якого переважна більшість населення міста Брно не має причин їхати, із випадковим місцем на пагорбі. Як бонус – вона вестиме через місце зимівлі галок і граків, які тут із осені до весни ночують вже понад сто років у кількості десятків тисяч особин. Дорога вигнала би їх геть із Брно, як Брно жене з міста все живе, коли місто стає так само сталим, як повторюваний струс мозку.

Такий підхід доповнює брнєнська особливість, що стосується будь-яких будівель і їхньої реконструкції, які завжди починаються з вирізання всіх дерев поблизу. Щоб жодна жива тканина не заважала пластиковим трубкам, дротам і будівлям зі сталі та бетону. Ніби тут сталість замінює вічність, мірятися з якою можуть лише пластик, скло і бетон, скоріш за все єдині підходящі мешканці міста, в якому кількість тропічних днів за останні два десятиліття порівняно з минулим століттям виросла утричі.
   

Брнєнська олімпіада з несталості

При цьому були й часи, коли Брно взорувалося на сусідній Відень і намагалося йти з ним у ногу в галузі урбанізму та турботи про місто. Це було давно. Якщо Відень є символом доступного житла для всіх своїх мешканців, у Брно може собі дозволити жити мало-хто, ціни за квартири тут досягли празьких і є одними з найвищих у Європі. Брно схоже на девелоперський проєкт для інвесторів, в якому люди з’являються тільки через недогляд. Мабуть, тому тут зайве займатися сталістю, що суперечила б зростанню інвестицій та прибутків.

Копенгаген до 2025 року хоче стати вуглецевонейтральним, а це раніше, ніж Брно завершить хокейну залу. До 2030 року нейтральності хочуть досягнути Ґлазґо чи Гельсінкі, а це приблизно той час, коли Брно добудує канатну дорогу, ворожу до граків. Сталим однак можна бути і щодо людського життя як такого. Осло чи вже згадані Гельсінкі кілька років тому скоротили кількість мертвих на дорогах до нуля. Досить було обмежити швидкість автомобілів, зменшити їхню кількість, розширити піші зони чи побудувати велодоріжки для всіх.

Більшість великих західноєвропейських міст уже розуміє, що дотеперішній розвиток був несталим, безглуздим і певним чином перекрученим. Водночас їхній оборот показує, що зміни до сталості перетворюють їх на кращі для життя місця, де більше простору та безпеки для кожного. Брно в цьому, ймовірно, зіграє важливу роль. Лишиться для інших як попередження, вічна мандала марності зі сталі та бетону. Як нагадування про часи, коли життя людини означало небагато. Скансен забутої брутальності, до якого колись організовуватимуть поїздки так, як нині це роблять до КНДР.

червень 2024