Дерева і війна  Як дерева рятують українців

Історія львівських дерев не лише про втрати і проблеми, а й про взаємодію та новаторські рішення із розвитку, збереження та адаптації зелених зон, якими українці навіть в умовах російської агресії можуть поділитись зі своїми європейськими сусідами.

Зелене корзо Львова

За підрахунками заступниці директора економічного департаменту міськради Львова та колишньої керівниці управління екології міста Олександри Сладкової, у Львові є близько 2 млн дерев. Деякі з них мають по 200 років, інші – щойно висаджені. Вона спиралася на площу парків і кількість дерев на гектар, довжину вулиць, а також на твердження, що в місті дерев зазвичай удвічі більше за людей.

Історія озеленення Львова починається з кінця 18-го століття. Тоді цісар Йосиф ІІ заборонив орден єзуїтів і передав його сад, де тепер розташований найстаріший парк Львова, громаді.
  У 1855 році територією парку заопікувався директор міських плантацій Львова Карл Бауер, який приїхав із Відня для закладки ботанічного саду університету і залишився тут. Він переробив парк в англійському стилі. А найголовніше – навчив послідовників плануванню і догляду за міськими насадженнями. Найвідоміший його учень – львів’янин Арнольд Рьорінг, який упродовж 1881-1913 років був інспектором міських плантацій Львова. Садівничий закладав парки і сади, спираючись на природний рельєф. Так виникло зелене корзо Львова або кільце парків – львів’яни під час прогулянки могли переходити з однієї зеленої зони до іншої. Це кільце збереглося донині.

Самоствердження за рахунок дерев

Після Другої світової війни Львів опинився під радянською владою. Архітектура міста не була зруйнована, тож кошти сюди сильно не вливалися. Але ж радянська влада мусила показати свої велич та успіх, тому робила це через озеленення. У той час до кільця парків додали Парк культури і відпочинку та парк Цитадель.

Упродовж 50-60-х років озеленювалися і вулиці Львова, дерева на яких сильно постраждали за час війни – містяни використовували їх для опалення. Закладалися шкільні та лікарняні сади – озеленення було невід’ємною частиною архітектурних проектів. 1970–80-ті роки були найзеленішими для Львова – тоді більшість дерев, висаджених раніше, виросла і була в своєму найкращому стані. Приблизно тоді ж почали закладатися і майбутні проблеми.

Зелений хаос

За часів Хрущова у багатьох містах виростали нові житлові районі із типовою панельною забудовою. Та озеленення вже не було частиною проєктів – влада вирішила, що це розкіш. Тож мешканці «панельок» самі заповнювали деревами навколишні простори. Часто обирали на свій розсуд і без проєкції в майбутнє – коли дерева виростуть. Через пару десятків років це призвело до того, що посаджені надто близько до будинків чи одне до одного дерева заважали інсоляції, росту інших дерев.

У 1990-ті роки на цей зелений хаос ніхто не звертав уваги – людям було не до того. Тож хаос поширився і на парки, сквери і центральні вулиці, де за деревами не доглядали через брак коштів. «У той час я якраз вчилася. Пам’ятаю, коли мені хотілося почитати книжку в парку, то переважно сиділа на повалених деревах, які ніхто не забирав. Парки були без освітлення, без лавок, захаращені. Вуличні дерева просто собі були – їх ніхто не чіпав. 1990-ті і 2000-ті роки були часом, коли в озелененні міста практично нічого не робилося», – згадує Олександра Сладкова.

Мотивація страхом

У 2008 році Львовом пронісся сильний буревій. Попадало багато дерев, а в центральному міському парку через падіння гілки травмувались мама з дитиною. Після цього мешканці стали дивитися на великі старі дерева або висаджені близько до будинків, як на загрозу. Так виникла практика топінгу (кронування) дерев – їхні гілки обрізали майже повністю, лишаючи самі стовбури. Від кронування постраждала більшість дерев у місті.
  У 2012 році у місті за підтримки німецьких експертів втілювався проект «Інтегрований розвиток центральної частини міста». Фахівці звернули увагу на страшний стан дерев, що через обрізки втратили свою функцію – дерева «працюють» листям, а не деревиною. У команді проєкту працювала урбаністка та ландшафтна дизайнерка з Німеччини Лєнка Войтова. Саме вона довела, що в місті поводяться з деревами неправильно, і заклала перші знання про адекватне міське озеленення. На той час минуло близько 10 років від часу перших варварських кронувань у місті. Постраждалі від них дерева почали відмирати.

Взаємодія і комунікації

Попри відмирання дерев нові не висаджувалися до 2014 року. Першу висадку – це були сакури – на одній з центральних і завантажених транспортом вулицях міста провела громадська ініціатива «Посади дерево». Упродовж п’яти років громадські активісти збирали гроші на нові дерева на спільнокошті, шукали здорові саджанці в розсадниках і консультувалися з фахівцями про їх висадку. Аж нарешті за висадку дерев взялося місто.

Потреби у громадській ініціативі для висадки дерев у Львові вже не було, але мешканці привчилися і полюбили висаджувати дерева. Аби не повторити попередній досвід хаотичного озеленення, запустили програму «Хочу посадити дерево». Вона полягає у тому, що міські спеціалісти допомагають обрати місце під посадку і відповідний саженец та фахово проводять роботи, а людина, яка проявила ініціативу, оплачує ціну саджанця. Багато нових дерев у Львові мають тепер таблички з іменами містян, які долучились до їх висадки.

Дерева і війна

Як пояснюють фахівці, у Львові зрізають дерево, якщо після діагностики встановлять, що воно не проживе більше трьох років або з високою ймовірністю може розламатися на частини і травмувати людей. Зазвичай, вирізка проводилась поступово із подальшою заміною. Так було до 2022 року, коли Росія реалізувала повномасштабне вторгнення в Україну.

«Торік, коли ми готувалися до важкої зими, до Львова приїжджала грузинська співачка Ніно Катамадзе. Вона згадувала про зими в Тбілісі під час війни – мешканці вирізали практично всі сквери та вуличні дерева для обігріву. Це так вразило міського голову, що він дав розпорядження забронювати дрова у лісництвах, щоб в разі потреби роздавати їх людям», – розповідає Олександра Сладкова.

Тоді ж у міськраді ухвалили рішення про те, щоб не чекати і зрізати одразу всі міські дерева, що підпадали під критерії вилучення після діагностики. Зазвичай цей процес розтягнутий в часі на рік, а то й два. Але у 2022 році у Львові напередодні зими зрізали одразу близько п’яти тисяч дерев. «Це викликало велику критику від мешканців. Та я можу гарантувати, що ми зрізали лише дерева, що відповідали критеріям, і жодним деревом більше. Заготовлені дрова частково використовувалися для зменшення залежності від природного газу, а переважно – лежать до нової зими», – говорить чиновниця.

Як живуть дерева у Львові сьогодні

У тому ж 2022 році Олександра Сладкова завдяки друзям із організації «Польський інститут дерева» змінила свою думку про заміну дерев у місті. Якщо раніше йшлося про те, щоб максимально замінювати старі дерева на нові, то польські фахівці пояснили, що краще якомога довше зберігати старі дерева і доглядати за ними, постійно враховуючи ризики. Адже зелена маса – це те, що дає місту дихати. Сьогодні міська політика догляду за деревами продовжує працювати попри війну.
   

Природний бар’єр на захисті людей

Відомо, що дерева очищують повітря, затримують сонячне випромінювання і надмірну вологу, чим рятують нас від таких наслідків кліматичних змін як теплові острови, теплові хвилі, затоплення вулиць. За інформацією синоптикині Львівського регіонального гідрометцентру Олени Смалюх, у Львові у зимовий період середньосезонні температури повітря вищі на 3-5°С від кліматичної норми. Значення середньосезонної літньої температури стабільно зростає з 2015 року і в 2018-2019 роках сягнуло аномальних відміток, перевищивши кліматичну норму літнього сезону (15,8°С) на 3-3,6°С. Хвилі тепла у Львові почастішали у літні місяці з 2007 року.

Проблема теплових островів торкнулася не лише Львова. Від неї потерпає більшість великих міст Європи, зокрема, Литви. Влітку муніципалітети шукали, як допомогти міським мешканцям охолодитися – наприклад, у Каунасі встановлювали арки, що розпилювали водяну пару. А кліматологиня з Вільнюса Вікторія Мачуліте радила за можливості виїхати з міст. Якщо немає змоги – перебувати у прохолодному приміщенні з кондиціюванням.

Як в таких умовах «працюють» дерева та інші зелені насадження у місті? По-перше, листя дерев, кущів, різнотрав’я у місті затримують дрібнодисперсний пил, що небезпечний для людини тим, що накопичується в організмі і може призводити до низки складних захворювань. Цей пил – результат роботи транспорту на викопному паливі, виробництва, дизельних генераторів тощо. Зелень у місті забирає левову частку цього забруднення на себе, очищує повітря, яким ми дихаємо. По-друге, чим більша крона дерев, тим краще вона затримує і вбирає шкідливе сонячне опромінення. Дерева та багатоярусне озеленення у кам’яному місті рятують нас від теплових островів.

У 2019 році активіст громадської організації «Зручне місто» Юрій Тер-Арутюнян провів експеримент. В один зі спекотних серпневих днів він за допомогою інфрачервоного термометра вимірював у Львові температуру різних поверхонь на сонячній стороні вулиці і в затінку біля парку. Асфальт проїжджої частини на сонці розігрівався до майже 54 градусів, а в затінку дерев – до 29,3.

Влітку такий же експеримент у Вільнюсі провела команда порталу BENDRA.lt. Під час одного із найспекотніших тижнів вони зробили теплові знімки автобусних зупинок, щоб порівняти температуру в затінку старих дерев і в місцях, де зелені немає, або ростуть невеликі молоді дерева. Виявилося, що температура повітря всередині автобусних зупинок, в залежності від наявності дерев, може різнитися до восьми градусів, попри невелику – до кілометра – відстань між ними. Отже, щоб адаптуватися до зміни клімату, Львову (та іншим містам) потрібно максимально озеленюватися і позбуватися асфальту на користь природних поверхонь, де це можливо, вважає місцевий координатор проектів ГО «Плато» Микола Рябика, який працює з питаннями зміни клімату, міського озеленення та урбан-садівництва.

По-третє, листяні дерева затримують воду під час опадів, що у поєднанні з іншими зеленими насадженнями рятує вулиці міста від затоплень. Штучні поверхні – асфальт, плитка, бруківка, не здатні поглинати вологу.

Якщо узагальнити, то дерева напряму впливають на якість і комфорт життя у місті та на здоров’я і добробут його мешканців. «Дерева нічого не хочуть, окрім того, щоб їм якнайменше шкодили, – додає Олександра Сладкова. Їм не потрібні люди. Вони можуть рости де завгодно. Дерева роблять велику послугу людині, що ростуть в місті. Треба бути з ними чемними».

листопад 2023