Енергетична криза в Україні  Без світла: як виживають українські міста

Про виклики для міст в умовах атак на електростанції, відмінності декарбонізації України та країн Євросоюзу, а також потребу встановлення децентралізованої генерації під час війни, в інтерв'ю JÁDU розповідає український експерт з енергоефективності Святослав Павлюк.

Якою була українська енергетика до 24 лютого 2022 року і що з нею відбувається під час ударів РФ?

Раніше у нас був профіцит потужностей і навіть експорт електроенергії. Після початку широкомасштабної війни 24 лютого 2022 року росіяни знищили близько 40 процентів української енергетики, а саме: 80 процентів всієї вітрової енергетики, 20 процентів сонячних станцій. Також було втрачено 6 ГВт на Запорізькій атомній електростанції (знаходиться в окупованому місті Енергодар). Після всіх ударів ми втратили 80 процентів теплової генерації і половину гідрогенерації. Тому фактично з 28 ГВт потужності, які у нас були задіяні до початку повномасштабної війни, в роботі на середину літа 2024 було близько 10 ГВт. Звісно, є ще імпорт з країн ЄС та Молдови. Він в межах 1.7 ГВт, зараз йдуть розмови про збільшення, але все одно цього замало через великі втрати. Тому у нас дефіцит електроенергії.
 

Але й споживання скоротилось?

Так, у нас скоротилося споживання промисловістю, містами і скоротилось населення України, проте на зиму потрібно десь 18 ГВт потужності. Якщо вдасться відновити зруйновані блоки теплових електростанцій, разом з імпортом буде 14-15 ГВт. Це означає зимовий дефіцит на рівні 4-4,5 ГВт. Крім того, якщо росіяни нанесуть удари по вихідних трансформаторах атомної електростанції, котрі зараз є основою енергетики України, ситуація взагалі буде дуже драматичною.
 

Як змінились удари по енергетиці?

В 2022 році були удари по системах розподілу, в 2024 році почали бити по станціях, по генерації. Якщо в 2022 у нас було достатньо резервних потужностей, які можна було в разі чого залучити, але була проблема з передачею, то зараз у нас нестача виробництва електричної енергії. Природа дефіцитів 2022 та 2024 років різні. За допомогою міжнародних партнерів ми відновили систему передачі, але тепер постала проблема виробництва.
 

Як вирішують міста цю проблему?

Для України немає простих рішень. Ми знаходимось в географічній широті, де ситуація зимою і літом дуже сильно змінюється. Мало того, що треба балансувати день/ніч, так треба ще й балансувати літо/зима. Адже у нас влітку сонячні станції можуть давати багато електроенергії, а зимою за умов хмарності та снігу їхня ефективність суттєво падає. Тому нам потрібно мати погодонезалежну генерацію, як-от атомні електростанції, станції на газу, біогазу та біомасі. Міста зараз шукають рішення, щоб була погодонезалежна генерація принаймні для критичної інфраструктури.
 

Що це за інфраструктура?

Це теплові котельні, які дають тепло та електрику. Йдеться про помпи на котельнях. Міста зосереджуються на тому, щоб забезпечити резервні генератори або когенераційні машини на газу, щоб могли працювати помпи котелень.

Друга історія — вода. Це критична річ для роботи міст, системи теплової комунальної енергетики та водовідведення. Тут теж використовують когенераційні машини, які можуть забезпечити подачу води і роботу каналізації. Міста України намагаються шукати автономні рішення. Деякі ставлять вітрові електростанції або ж сонячні станції на госпіталях, водоканалах, комунальних будівлях. Водоканали так стають незалежними від мережі, а це дуже великі споживачі електричної енергії. Перехід водоканалів на власні потужності звільняє потужність загальної системи для інших споживачів. Тому зменшення навантаження на систему від водоканалів — це правильний хід.

Є міста, які добре підготувались. Наприклад, Нововолинськ перевів котли на біомасу, щоб за відсутності газу частину тепла постачати людям. Ковель зробив окрему міську електромережу для комунальних підприємств, поставили генератори. Якщо в місті немає електроенергії, вони запускають генератори, є можливість подавати тепло в будинки. Хмельницький вже кілька років має свої когенераційні установки, коли дешевий газ, то вартість електроенергії може бути конкурентною, порівняно з мережею.
 

Про водоканали. А які у них перешкоди в переході на власні потужності?

Є проблема тарифу. Для малих міст тариф на воду встановлюють самі міста, а для великих — національний Регулятор. З цим є проблема, бо Регулятор не піднімає третій рік тариф на воду, незважаючи на зростання зарплат, вартість електроенергії, інфляцію. Тому у великих міст України є великий розрив між касовим збором і здатністю виплачувати зарплати, утримувати водоканал, модернізовувати системи і готуватись до наступного сезону. Бо, скажімо, потрібні запаси генераторів та дизельного палива. Їх не просто треба закупити, а й підключити. І всіх цих грошей в тарифі немає. Тому маємо колосальний касовий розрив у водоканалів, бо продаж води не покриває її вартості. Це означає, що водоканали мусять просити дотацій з міських бюджетів. А міста теж не мають грошей, бо у них забрали частину місцевих податків. Це патова ситуація.

Якщо міжнародні організації зараз надають якесь обладнання для українського міста, то там часто не мають коштів його встановити. Вартість інсталяції когенераційної газопоршневої машини сягає від 20 до 80 відсотків вартість самої машини. Це дуже трудоємкий процес, який часом потребує нового обладнання для правильного підключенням. Це все витягує багато грошей, яких в міст немає. Є випадки, коли місту треба 20 когенераційних машин, а вони беруть 3, бо на встановлення більшої кількості грошей немає. Всі розуміють, що будуть проблеми зимою, але на більше немає коштів.
 

В пошуках джерел енергії українці використовують вдома різноманітні пристрої. В Одесі, наприклад, нещодавно був вибух акумулятора в квартирі. Як з цим працювати?

Очевидно, що люди починають шукають якісь самостійні та дешеві рішення. Є ціла історія про те, що на ринку Євросоюзу та України з'явилися автомобільні акумулятори, так званий літій-ІMSN батареї. Це така технологія виробництва, вони стояли на автомобілях Хундай, але у них виявили дефекти. Хюндай відкликав 40 тис машин, замінили всі акумулятори, заплатили за це близько 2 млрд доларів, а акумулятори мали бути утилізовані на заводі в Польщі. Чомусь їх не утилізували, тому з них зараз намагаються робити різні пристрої. Це нові акумулятори, але вони дефектні від заводу. На онлайнових платформах в Україні їх можна купити дуже легко. Вони утричі дешевші за призматичні літій залізо-фосфатні, які набагато безпечніші. Тому їх використовують для саморобних накопичувачів для квартир. І ось вони часто можуть вибухати. Тому я всім рекомендую користуватись сертифікованими і заводськими технологіями. Крім того, батареї бажано тримати в окремих приміщеннях.
 

В містах є проблема води для верхніх поверхів? Як вирішують ці проблеми?

Це питання водопостачання, особливо в містах, які не на рівному рельєфі. Якщо перепадів рельєфу немає, то там в мережу подається один тиск для цілого міста, а для висоток допрацьовують помпи, які подають воду на верхні поверхи, піднімають тиск. Але загалом під час відключення електроенергії з цим виникають проблеми.

Можуть бути будинки на горі. А кожні 10 метрів висоти утворює 1 атмосфера тиску. Якщо є перепади по висоті, а в Києві такого багато, витрати на підкачку води і викачку каналізації зростають. До речі, є міста в долинах, які економлять на водопостачанні, але мають величезні витрати на водовідведенні. Для кожного міста це своя історія, але треба дбати і про каналізаційні насоси.

В будинках, якщо там є помпа, треба подбати про те, щоб вона працювала. Щоб був генератор, який дасть можливість брати тепло з міських мереж і роздавати його по будинку. І дасть можливість подавати воду для верхніх поверхів.
 

В ЄС є така річ як Четвертий енергопакет, але як правильно в цьому напрямку зараз рухатись Україні?

У нас руйнування нашої енергетики збіглось з важливим процесом енергетичного переходу в ЄС та загалом в світі. ЄС в межах Європейського зеленого курсу/The European Green Deal поставив мету: перехід до безвуглецевої економіки до 2050 року. Країни ЄС до цього готуються: планують муніципальні енергетичні плани, калькулюють обсяги відновлювальної енергетики, яку можуть генерувати, планують кредитні програми, виробництво обладнання, планують підтримку побутових споживачів. В ЄС перехід до безвуглецевої економіки робиться з екологічними та кліматичними цілями, тоді як у нас цілі інші —виклик безпеки. Ми це робимо не так через турботу про клімат, як з метою виживання людей. Виглядає подібно, але можливості і потреби інші. В Україні немає дешевих кредитів, немає виробництва обладнання, немає консультаційних агенцій, які могли б вам допомогти. Тому люди змушені робити це все самостійно. Наші мережі зруйновано — це теж виклик для формування технічної спроможності працювати в острівному режимі. Проблема синхронізації малих установок з мережею є великою проблемою енергетичного переходу і формування проз’юмерів (поєднання виробника і споживача енергії).
 

Якщо порівняти з Німеччиною, що там відбувається?

Там зараз бачимо колосальний бум балконних станцій. Ми зараз на етапі, коли мобільні телефони міняли дротові телефони. І вони повністю змінили картину споживання телекомунікаційних послуг. Відпала потреба мати дріт. З електроенергетикою відбувається подібна історія. Нові технології дешевшають, тому сонячні електростанції, вітрові та батареї стають конкурентноздатними.

Ми — свідки зміни технологій виробництва та зберігання електричної енергії. В ЄС це заплановано і безболісно, а в Україні відбувається в умовах шоку, руйнування старої енергетики росіянами. Однак і в Україні йде рух в цьому напрямку. Через перебої в постачанні є потреба акумулювати електроенергію на рівні домогосподарств. Батареї накопичення стають новим елементом інтер'єру української родини, як пральна машина чи холодильник. Це фундаментальна і незворотна зміна, її наслідки змінять енергетику.

Який маєте прогноз зими 2024/2025 для України?

Думаю, треба тримати в голові завжди найгірший сценарій. В найліпшому варіанті у нас буде дефіцит на рівні 4 ГВт, а це десь 25 процентів того, що нам потрібно зимою. Якщо ж росіяни вдарять по вихідних трансформаторах атомної електростанції, то це означає збільшення дефіциту. Треба готуватись до того, що вони це зроблять. Моральних рамок у них немає ніяких. В найгіршому сценарії електроенергії може не бути цілий місяць. До такого сценарію треба бути готовим. Це на цю зиму.
 

А наступну зиму 2025/2026 року?

Глибина ушкоджень така, що до наступного опалювального сезону ми не відбудуємо нічого. Більшість пошкоджених станцій теплові. Жоден європейський банк не дасть кредитів на відбудову вугільних станцій. А це потребує великих грошей, обладнання та часу. У нас не буде це швидко. Тому з'являється ринок когенераційних установок. Але ось ця розподілена генерація в нормальних країнах є резервною, а не базовою. Нормальне повноцінне планування ми можемо робити тільки після закінчення війни. Поки що нам треба забезпечити виживання міст. І тут важливою і необхідною для наших міст може бути співпраця з європейськими містами побратимами, які мають необхідний технічний та організаційний досвід, можуть допомогти встановити газопоршневі установки. Це була б суттєва допомога.

жовтень 2024