Дитяча література
Війна. Діти. Література: дитячі книжки та війна в Україні
Мабуть, усі погодяться з тим, що дитяча література має захоплювати маленьких читачів, допомагати їм знаходити рольові моделі для наслідування та давати відповіді на подекуди складні питання. Так, говорити з дітьми про смерть, втрату й горе під силу не кожному дорослому, тому схема «я не знаю, що сказати, тримай книжечку, вона пояснить» часом залишається дієвою для багатьох. І, ясна річ, така книжка мусить ставати поміччю батькам і дітям, підтримувати і пропонувати відповіді, а не травмувати ще більше.
Не варто забувати й ще про одну важливу річ: читають книжки діти, а от купують — їхні батьки.
Попри те що писати для дітей (особливо для маленьких) на перший погляд просто — сторінок мало, ілюстрацій багато, — ця простота оманлива. Говорити з дітьми не зверхньо, показувати приклад, а не бути ментором, розуміти їх і пропонувати тексти, які можуть зацікавити, розважити, допомогти й не зашкодити — ювелірна робота й виклик для видавців, письменників та ілюстраторів.
Не варто забувати й ще про одну важливу річ: читають книжки діти, а от купують — їхні батьки. Тож завдання для видавця ускладнюється ще більше: знайти баланс і створювати такі продукти, які сподобаються дорослим аж так, що тим буде не шкода витратити гроші на видання для своїх дітей — і водночас припадуть до душі дітям, яким їх і читати.
Не варто забувати й ще про одну важливу річ: читають книжки діти, а от купують — їхні батьки. Тож завдання для видавця ускладнюється ще більше: знайти баланс і створювати такі продукти, які сподобаються дорослим аж так, що тим буде не шкода витратити гроші на видання для своїх дітей — і водночас припадуть до душі дітям, яким їх і читати.
І так вже склалося, що в українських дітей до універсальних дитячих досвідів і проблем, таких як дорослішання, дружба, стосунки з батьками та з собою, перехід у нову школу та інших речей, додається ще один досвід — досвід втрат від війни. Діти, які пам’ятають Революцію гідності та смерті Небесної сотні, перші роки російсько-української війни і перших загиблих у ній, вже виросли. І свого часу ці діти теж шукали себе на сторінках українських книжок, а українське письменство намагалося дати їм вибір.
За останні дев’ять років на українському ринку з'явилося чимало (хоч і не те щоб достатньо) книжок, де війна чи революція як оприявнюються безпосередньо, так і стають опосередкованими причинами значущих подій та виборів у життях персонажів. Перелік таких книжок ми й пропонуємо вам сьогодні.
Книжки про Майдан
Доросла література про події Революції гідності доволі різноманітна як якісно, так і за жанровим спрямуванням та тематичним наповненням. Є збірки, укладачі яких нехтували авторськими правами, є спогади очевидців, публіцистика, романи, ба навіть комікси, як, наприклад, «Тато. Книга 1. Кузня зброї» (Люта справа), що побачив світ у 2021 році. Натомість книг для дітей віком до 14 років небагато.
Однією з перших книжкових спроб пояснити дітям, що відбулося під час Революції гідності, була «Казка про Майдан» (ВСЛ) від письменниці та художниці Христини Лукащук, яка вийшла друком у 2014 році. У цій казці для малят авторка намагається проговорити базові речі про нашу країну, про її людей та їхні прагнення. До речі, обкладинку намалював іконописець Роман Зілінко з думкою про те, щоб книжка слугувала дітям ще й символічним оберегом.
Книжка Галини Кирпи «Мій тато став зіркою» (ВСЛ) надрукована у 2015 році, і в ній теж ідеться про Майдан. Але, на відміну від попереднього видання, вона для трішки старших читачів. Це розповідь дівчинки, тато якої загинув на Майдані. Зворушливі ілюстрації Оксани Були увиразнюють роздуми героїні про смерть, барикади та надію. І тата, що зіркою світить із неба.
Діти, які пам’ятають Революцію гідності та смерті Небесної сотні, перші роки російсько-української війни і перших загиблих у ній, вже виросли. І свого часу ці діти теж шукали себе на сторінках українських книжок, а українське письменство намагалося дати їм вибір.
Книжки про війну до повномасштабного вторгнення
А от дитячих книжок про російсько-українську війну вийшло значно більше. Не встигли ми відрефлексувати одну травму, як довелося боротися і вчитися жити жити з іншою. І серед дитячої літератури з’явилися нові назви, які по-різному описують ці події.
Приміром, є видання-збірки, автори яких, виглядає, подекуди
не надто розуміють, до кого звертаються, заграються з пафосом та дещо нехтують якістю художніх текстів. Cаме такою вийшла «Слава героям! Розповіді для дітей про героїв фронту і тилу»,
що зайняла 2 спецвипуски журналу «Маленька фея та сім гномів». Часом війна в книжках зачіпається побіжно, і хоча і спричиняє певні зміни в житті персонажів — не є центральною темою. Прикладом такого видання можна назвати «Майю та її мам» (Видавництво) Лариси Денисенко, проілюстровану Марією Фоєю, 2016 року: у однієї з героїнь тато зник на війні, а вона з мамою змушена переїхати з Луганська.
Говорячи про найпомітніші дитячі книжки про війну від українських авторів, не можна оминути увагою чи не найтитулованіше видання «Війна, що змінила Рондо» (ВСЛ) від творчої студії «Аґрафка». Війна тут зображується як безсердечна і жорстока, але водночас наскрізною є ідея, що якщо діяти всім разом — навіть її можна перемогти. Романа Романишин та Андрій Лесів у 2015 році створили книжку, яка завойовує симпатії літературних критиків і читачів, перекладається різними мовами, отримує українські та закордонні нагороди і досі перевидається. А режисерка Ольга Гаврилова та студія анімації «Червоний собака» у 2020 році створили за її мотивами анімаційний фільм.
Один із найзворушливіших проєктів 2015 року — книжка-білінгва, упорядкована Оксаною Лущевською та Валентиною Вздульською «Листи на війну. Діти пишуть солдатам/Letter on the War. Children Write to Soldiers» (Братське; нові наклади — Залізний тато). Орієнтована на вік 5–9 років, книжка складається з 10 листів, написаних українськими дітьми солдатам, які воювали на сході України. Оформила книжку Олена Старанчук. Однією з найскладніших речей при підготовці цього проєкту було перекласти і відмалювати текст так, щоб не втратити автентичності стилю дитячих звернень. За словами Оксани Лущевської, зараз готується друга частина: цього разу це листи українських солдатів дітям під назвою «Листи додому». Видання має побачити світ цього року.
Напрочуд актуальним став комікс Сашка Ком’яхова «Савка і Баклан — замінована прогулянка» (Центр «Прометей»), який з 2017 року вчить українських дітей правилам мінної безпеки. Комікс видали за кошти меценатів і безкоштовно поширювали волонтери та представники Цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України серед дітей, що мешкали в «зоні АТО».
Натомість комікс «Пригоди Микитки» (bestart), попри патріотичне наповнення, якісною візуальною складовою похвалитися не може. Ба більше, знайти інформацію про його авторів доволі складно.
Творчий дует письменниці Оксани Лущевської та ілюстраторки Оксани Були 2017 року створює повість «З води у воду». Головна героїня, десятирічна Данка з Тального, переживає свої підліткові проблеми, мріє переплисти річку й хвилюється через нерозділене кохання. А на тлі триває звичайне українське життя — і війна (хай і знана як АТО) є невід’ємною його частиною.
«Війна і маленька Віра» Юлії Косівчук (Букрек) — книжка-білінгва, що також вийшла у 2017 році. Казка оповідає про потвору Війну, яка нахабно втручається в життя дітей і живиться їхніми іграшками та сміхом, проте завершення у цієї історія світле та добре. Також у книжці є завдання для читачів.
Письменниця Ольга Купріян та художниця Альбіна Колесніченко у книжці «Мирослава та інші з нашого двору» (ВСЛ) 2021 року також зачіпають тему війни та проблеми людей, змушених переїжджати і залишати рідні домівки. Але сучасна Україна — це лише тло для подій книжки, а її основний сюжет крутиться довкола звичайного життя звичайних підлітків.
Зовсім іншою є книжка Олени Максименко «Пси, які приручають людей» (Портал) 2021 року. Так, тут теж маємо звичайних підлітків. Проте вже на українському сході у 2014 році. І до типових підліткових переживань додаються ще й інші випробування: потреба вчитись надавати домедичну допомогу, пересиджувати обстріл у підвалі, бачити смерть і рятувати життя.
Книжки про війну після 24 лютого 2022 року
Після початку повномасштабного вторгнення український книжковий ринок застиг і зупинився, але зрештою повернувся до створення книжок. Чимало книжкових медіа випустили огляди-переліки книжок, які допоможуть відрефлексувати те, що відбувається довкола, а також запустили власні спецпроєкти, як розповідаючи про літературу в Україні, так і залучаючи до обговорень і дискусій іноземне експертне середовище.
Які ж українські видання побачили чи побачать світ після 24 лютого?
Перш за все це мультимедійний проєкт «Казки на листівках 22» від Галини Вдовиченко та Анастасії Пономарьової. В межах проєкту ви можете самостійно роздрукувати з сайту листівку з казочкою на власний вибір. Одинадцять казок написала Галина Вдовиченко, а одну — десятирічна Ярослава, донька дизайнерки листівок Юлії Балаби. Це казки про зміни, про втрату дому, пам’ять, хоробрість та силу всіх і кожного.
У розмові з порталом «Барабука» авторка, Катерина Єгорушкіна, розповіла, що волонтери у Німеччині переклали цю книжку і зачитують її уривки між композиціями симфонічного оркестру, збираючи кошти на підтримку України.
«Діти повітряних тривог» (Видавництво). Книжку написала Лариса Денисенко, а проілюструвала Олена Лондон. Це історії про різні досвіди різних дітей під час повномасштабного вторгнення: волонтерство, переховування в укриттях, переживання за рідних і близьких, але з вірою та надією на краще.
«Мої вимушені канікули» (Віват) від психологині та письменниці Катерини Єгорушкіної з ілюстраціями Соні Авдєєвої. Це не просто книжка про те, як сім’я однієї дівчинки змушена ховатися у підвалі багатоповерхівки, та про важливість підтримки тих, хто поряд. Також у видання є додаток з порадами та заспокійливими практиками від психологині Світлани Ройз. У розмові з порталом «Барабука» авторка розповіла, що волонтери у Німеччині переклали цю книжку і зачитують її уривки між композиціями симфонічного оркестру, збираючи кошти на підтримку України.
«Це тиха ніч, мій астронавте» (Книголав). Це повість від Оксани Лущевської з ілюстраціями Катерини Степанищевої, головна героїня якої, семирічна дівчинка, ділиться своїми переживаннями упродовж перших десяти днів російського вторгнення в Україну.
«Битва за місто» (Артбукс) Володимира Чернишенка з ілюстраціями Тетяни Копитової. Це поезія про тих, хто будує місто, захищає його й допомагає йому відновлюватися після руйнувань. Книжку планують надрукувати до цьогорічного Дня Незалежності України.
«Абрикоси зацвітають уночі» Олі Русіної (ВСЛ). Книжка написана в лютому-березні 2021 року і, за словами самої авторки, події книжки відбуваються в цьому-таки 2021 році. Зараз вона сприймається зовсім інакше, і події у ній стали ближчими для багатьох українських дітей. У центрі сюжету — хлопчик Устим, його собачка Жменька та український безпілотник, який із ними подружився. Після повномасштабного вторгнення книжка вийшла у електронному форматі, а надрукувати її обіцяють після перемоги.
«Лінія термінатора» Юлії Стрижевської (ВСЛ) — це розповідь про підлітка, який разом з батьками змушений залишити своє звичне життя на сході України, переїхати до Києва й спробувати налагодити своє життя там.
«Абетка війни» (Абук) — аудіокнижка від Євгена та Соломії Степаненків. Це повість у листах, які написали одне одному воїн та його донька, поки тато воював на Донбасі, а донечка чекала його в мирному Києві. В аудіокнижці 33 розділи, кожен з яких починається з нової літери алфавіту. Книжку начитували Андрій Хливнюк, Влада Величко, Ігор Козловський, Олег Шульга, Сергій Притула та Соломія Степаненко.
Писати для дорослих складно. Писати для дітей — ще складніше. Писати для дітей щиро та відверто, щоб вони не відчули фальші — це мистецтво
Але і без дискусій не обходиться. Книжка «The War: the Children who will Never Get to Read Books» (Моя книжкова полиця) обросла такою кількістю обговорень, що навіть Українська психологічна асоціація виступила з листом-рецензією, у якій не рекомендувала її для читання дітям, зокрема українським. 13 історій про дітей, які ніколи більше не зможуть читати книжок, написала Марія Сердюк і проілюструвала Тетяна Калюжна. Як зазначають на сайті видавництва, на створення книжки витратили сім днів і не планували розповсюджувати її в Україні до перемоги. Спершу це видання позиціонували як книгу, що базується на реальних історіях та має привернути увагу до вторгнення Росії в Україну. Готували книжку до цьогорічного фестивалю дитячої книги в Болоньї, який тривав з 21 по 24 березня. Втім, коли позиціонування змінилося з арт-об’єкта на видання для дітей, професійна видавнича спільнота обурилася, адже реалістичні формулювання та жорсткі ілюстрації не підходять для дитячої аудиторії. Попри все, на сайті видавництва пропонують придбати англомовну електронну версію книжки, не вказуючи вік, для якого вона рекомендована.
Писати для дорослих складно. Писати для дітей — ще складніше. Писати для дітей щиро та відверто, щоб вони не відчули фальші — це мистецтво. Як називати війну війною, як чесно розповідати про все так, щоб не зашкодити читачам — відповіді на ці питання вже понад 8 років шукають українські автори і видавці. Деякі українські видання є справді глибоко пропрацьованими, з розумінням аудиторії, для якої створюються. Деякі — економлять на ілюстраціях, але намагаються підкріпити власне значення обраною тематикою та відверто грають на патріотизмі. Ще однією важливою проблемою є те, що часто автори й авторки попросту не розуміють, як пропрацьовувати складні теми і створювати цікаві тексти.
Вагому роль у створенні дитячих видань відіграє постать ілюстратора, який у тандемі з письменником є співавтором дитячої книжки. Плідна співпраця дозволяє маленьким читачам повністю занурюватися у історії та розуміти їх глибше. Що-що, а художнє оформлення українських дитячих книжок ще і до війни переважно було на дуже високому рівні — і це не може не тішити. Доброю практикою для українського видавничого ринку стало залучення до створення книжок експертного середовища — зокрема дитячих психологів, професійні коментарі й зауваження яких допомагають створювати кращі книжки для дітей.
На жаль, втрати і горе стають буденністю для українських дітей. Тому логічно й правильно, що вони знаходять своє місце на сторінках дитячих книжок. Проте якими будуть ці книжки — залежить від дорослих. І не лише від їхньої фаховості, а й чутливості та емпатії.
Авторка
Марія Стахів – редакторка, асистентка кафедри ПР та журналістики Української академії друкарства, трішки журналістка. Цікавиться красивими виданнями та намагається дописати дисертацію
