Комікс-біографії відомих німкень
Супергероїні серед нас

Окрім оригінальних коміксових тем, сюжетів та персонажів, нікого нині не здивуєш ні політичною сатирою, ні адаптацією історичних подій, ні переосмисленням класичних літературних сюжетів у форматі коміксу. А як щодо комікс-біографій? Починаючи від видатних історичних та культурних діячів і діячок і закінчуючи репортажами про наших сучасників із інших країн та континентів (або й тих, хто живуть поруч із нами) – в коміксах історії життя не просто оповідаються, а переосмислюються. Комікси не претендують на стовідсоткову достовірність чи вичерпність інформації, проте образ тієї чи тієї особистості, створений комікс-біографією, – незмінно цілісний, зримий і зрозумілий. Саме тому до формату комікс-біографії часто вдаються дитячі письменники. Утім, і на «дорослі» теми комікс-біографія говорити не боїться, тим паче що в цьому жанрі, як ні в якому іншому, прозорою та видимою можна зробити навіть найбільш неоднозначну рису характеру чи трагічну обставину.
Ще цікавіше поглянути на те, як працює комікс-біографія з історіями видатних жінок. Тут спокуса зробити «іконічну» жінку ще більш іконічною, а «демонічну» – демонізувати до неможливості надзвичайно велика. Не дивно, що часто центральними фігурами для комікс-біографій стають найвідоміші діячки: комікс – це і додаткове свідчення присутності особи в масовій культурі, й ще один артефакт у колекцію її фанатів. Проте часто жанр комікс-біографії виявляється способом відкрити для широкого загалу менш відомих постатей чи розповісти менш знані історії з життя видатних персон. Німецькі «супергероїні» комікс-біографій не надто численні, проте серед них є й усім відомі «іконічні» постаті, й ті, про кого хотілося б – і варто було би – дізнатися більше.

Сід Якобсон, Ерні Колон. Життя Анни Франк. Графічна біографія (нім. Das Leben von Anne Frank. Eine grafische Biografie). – Carlsen, 2010.

© Carlsen Verlag Анна Франк, дванадцятирічна єврейська дівчинка з Франкфурта-на-Майні, щоденник якої сколихнув увесь світ та показав ще одне «обличчя» воєнної жорстокості, не могла «залишитися» без комікс-біографії, і то навіть не однієї. Цю комікс-біографію було створено на замовлення будинку-музею Анни Франк у Амстердамі – саме там, де родина Анни змушена була переховуватися протягом гітлерівської окупації й де дівчинка, яка понад усе хотіла вижити, ділилася зі щоденником своїми думками, страхами та переживаннями. І саме ця адаптація стала однією з найперших та найповніших комікс-біографій Анни Франк.

Біографія рухається вслід хронології самого щоденника, починаючись зі шкільних днів Анни у Франкфурті й завершуючись арештом родини Франк в Амстердамі та трагічною смертю дівчинки в концтаборі Берген-Бельзен. Зберігається в коміксі й болюча контрастність настрою тексту Анни, сповненого надій та радощів у мирні часи і стривоженого, зболеного – у тісній амстердамській квартирці, який став єдиним життєвим простором для дівчинки та її родини на цілих два роки. Важливо також і те, що комікс-біографія вписує життя та спостереження Анни в ширший контекст: цій адаптації важко закинути брак інформації чи недостовірність. Історія родини Франків, обставини, в яких вона жила, та історичне значення постаті Анни як у самому коміксі, так і в докладних додатках (хронологічній таблиці життя родини, фотографіях та архівних матеріалах) описані вкрай докладно й делікатно. В цьому, напевно, і полягає найсильніший бік цієї адаптації: навіть не знаючи про Анну Франк узагалі нічого, після прочитання комікс-біографії можна скласти повноцінне враження про неї і як про вагому історичну постать, і як про дівчинку. Якій, як і кожній дванадцятирічній дівчинці, понад усе хотілося вижити. 

Гайнер Люнштедт, Інгрід Сабіш. Софі Шолль. Комікс-біографія (нім. Sophie Scholl: Die Comic-Biografie). – Knesebeck, 2015.

© Knesebeck Verlag Історії про дівчат та жінок – «супергероїнь» часів Другої світової війни – ще довго не перестануть бути актуальними. Згадаймо хоча б інстаграм-профіль «Історії Єви», що з’явився в травні цього року та в форматі низки коротких відео-сторіз оповідає про тринадцятирічну Єву Гейман, яка, як і Анна Франк, разом зі своєю родиною загинула в концтаборі. Німкеня Софі Шолль дещо старша за цих єврейських дівчаток – на момент смерті від рук нацистів їй, студентці Мюнхенського університету, було 21. І вона була однією з небагатьох молодих людей, хто не лише усвідомили жорстокість гітлерівського режиму, а й намагалися боротися з ним.
  На відміну від Анни Франк чи Єви Гейман, «золота дівчинка» Софі Шолль цілком могла уникнути небезпеки. Любляча та забезпечена родина, успішне навчання, членство в Союзі німецьких дівчат та захоплення ідеями нацизму – здавалося би, формула щасливого майбутнього в гітлерівській Німеччині. Проте батько Софі від початку був критиком нацизму, а згодом у нацистській ідеології розчарувався і її брат Ганс – тож і сама дівчина засумнівалась. Після першого арешту брата та його друзів за участь у Німецькому молодіжному русі сумнівів не залишилось – тож, вже ставши студенткою, Софі долучилась до руху «Біла троянда», пишучи та розповсюджуючи памфлети проти гітлерівського режиму. Після шостого памфлету її разом із іншими учасниками «Білої троянди» заарештували та стратили в 1943 році.
Комікс-біографія фокусується саме на становленні Софі як борчині проти нацизму: сумніви в правильності нацистських ідей буквально «проникають» в ідеалізовані картинки життя молодої успішної дівчини. Зрештою ці дві іпостасі Софі – замріяна студентка, що пише між лекціями любовні листи своєму коханому Фріцові, і смілива, вірна своїм ідеалам активістка – зливаються воєдино, одна неможлива без іншої. Саме такою лишилась Софі Шолль в історії Німеччини – і такою вона постає на сторінках своєї комікс-біографії. 

Віллі Бльос. Паула Модерзон-Бекер (нім. Paula Modersohn-Becker). Серія «Комікс-біографії». – Willi Blöß, 2016. – №18

© Willi Blöß Verlag Біографії воєнних діячок, борчинь та активісток добре надаються до комікс-адаптації – життєпис сам по собі дає матеріал для динамічного, цілісного сюжету. Не менш плідні «супергеройські» історії виходять і з мистецьких біографій. Це довів, зокрема, німецький коміксист та мультиплікатор Віллі Бльос, який працює над серією коротких комікс-біографій митців із 2000 року й дотепер, і чого його серія точно не має на меті – то це створення галереї забронзовілих портретів. 24 сторінки, розміром із листівку і за єдиною ціною 3 євро – ці комікси не претендують на стовідсоткову вичерпність чи бозна-яку артефактну цінність. Проте образи митців, створені ними, максимально прості та доступні, а самі митці (Пабло Пікассо, Вінсент Ван Гог, Ієронім Босх, Сальвадор Далі та ціла низка інших) постають не інакше як «героями серед нас». Як і мисткині – їх Віллі Бльос теж не обділив увагою, хоч їх і суттєво менше.

Серед героїнь комікс-серії Фріда Кало, Тамара де Лємпіцка, Камілла Клодель – і німкеня-експресіоністка Паула Модерзон-Бекер, яку деякі критики, що пишуть про серію, називають «найменш відомою» серед мисткинь, біографії яких у ній містяться. Мистецтвознавиця Бріджит Квінн у своїй книжці «Неймовірні: 15 жінок, які творили мистецтво та історію» теж згадує Паулу Модерзон-Бекер у числі художниць, творчість яких несправедливо недооцінена. Це варто змінювати – і комікс-біографія цієї мисткині саме в такому доступному форматі якраз і покликана привернути увагу ширшого загалу до неї самої, її творчості та непростої історії життя.
 
На початку життя Паули, в тому числі і як центральної героїні своєї комікс-біографії, вона – ще одна німецька «золота дівчинка». Батьки помітили та всіляко сприяли розвитку її таланту як художниці. Заняття живописом у Лондоні, Берліні та Ворпсведе, стажування в Парижі, активне спілкування з мистецькими колами та пошуки свого стилю… Проте кар’єра Паули опинилась під загрозою після того, як вона вийшла заміж за художника Отто Модерзона – чоловік був не надто в захваті від того, що талант його дружини перевершує його власний. Доля Паули Модерзон-Бекер, яка все життя розривалась між тягарем «нереалізованості» як матері та дружини, яку їй закидав чоловік, і бажанням творити – болюча й трагічна. Тому і в тих картинах, які їй вдалося написати за час життя з Отто Модерзоном, вона відверта, як не могла би бути ніде інде. Комікс-біографія Віллі Бльоса передає це значно більш пунктирно, ніж проникливий есей Бріджит Квінн – проте важливо вже те, що вона написана. І що купити її можна ледь не в кожному кіоску з пресою. 

Джорджія Маррас. Сіссі – жінка, бунтарка, імператриця: комікс-біографія (нім. Sisi – Frau, Rebellin, Kaiserin: Die Comic-Biografie). – Knesebeck, 2015.

   © Knesebeck Verlag Ще одна, поза всяким сумнівом, іконічна для історії всієї німецькомовної Європи особистість – імператриця Єлизавета Баварська, більше відома під прізвиськом «Сіссі» – досі лишається впливовою постаттю і для культури цих країн. Від офіційних біографій, картин та фільмів до зображень на листівках, магнітах та підручниках німецької мови – імператриця Сіссі і в 2019 році лишається універсальним та всюдисущим втіленням величі Австрійської імперії. Поява комікс-біографії (чи цілої низки таких) лишалась тільки питанням часу…. Утім, на 224 сторінках коміксу Джорджії Маррас історія імператриці розкривається читачам далеко не такими привабливими своїми сторонами.

© Knesebeck Verlag Життя жінки, а надто монаршої особи, в ХІХ столітті було з необхідністю скуте й стиснуте безліччю обов’язків, упереджень та обмежень. Проте саме в цей час жінки всього світу почали усвідомлювати, що здатні на більше й прагнуть повернути собі свої права. Свобода і можливість бути собою, лишаючись при цьому імператрицею, була надзвичайно важливою й для імператриці Сіссі. Її особиста боротьба за право бути матір’ю власних дітей та чинити реальний вплив на управління імперією на сторінках комікс-біографії перегукується з боротьбою жінок усього світу за власні права, що тоді саме назріла. Під таким кутом зору більш явно проступає й трагічність особистої історії Сіссі – жінки, що втратила дітей, була нещасна в шлюбі та майже все життя боролась проти тиранії родини та наставників. Жанр комікс-біографії дозволяє розставити акценти в життєписі героя чи героїні в дуже несподіваний спосіб – і саме таким є комікс авторства Джорджії Маррас. 

Барбара Єлін. Ханна Марон: будь вірна собі (нім. Channa Maron: sei selbst dir treu). – Goethe-Institut, 2017)

© Goethe-Institut Комікс-біографія ізраїльської акторки німецького походження Ханни Марон стала частиною мультимедійного мистецького проекту Goethe-Institut, присвяченого роковинам смерті мисткині. Ілюстратор Давід Полонскі та коміксистка Барбара «Ірміна» Єлін створили 10 плакатів за мотивами різних епізодів із життя акторки та графічну адаптацію її історії. Їх, до речі, можна безкоштовно переглянути та завантажити на сайті Goethe-Institut. (https://www.goethe.de/ins/il/de/kul/sup/vae.html?forceDesktop=1

© Goethe-Institut Так, Ханна Марон, як і решта героїнь наведених тут комікс-біографій, розпочинала своє життя як «золота дівчинка» з, як здавалося, безхмарним та зоряним майбутнім. Зніматися в кіно та грати в радіоп’єсах вона почала ще дитиною. В 1931 році Ханна отримала свою першу «серйозну» роль у фільмі Фріца Ланга та Теа фон Гарбу (тих самих, що вже за кілька років почнуть обслуговувати пропагандистську «кіномашину», знімаючи замовні фільми), проте її ім’я не зазначене в титрах. Ханні вдалося уникнути розправи нацистів тільки тому, що вона разом із родиною зуміла вчасно втекти до Палестини, а звідти – на історичну батьківщину, до Ізраїлю. Спочатку театральна, а потім і кіноакторка, Ханна Марон навіть у воєнні роки активно знімалась у головних та епізодичних ролях у низці фільмів, водночас із цим провадячи активну волонтерську діяльність. Навіть втрата ноги під час атаки палестинських терористів в аеропорту Мюнхена в 1970 не спинила мисткиню – вже через рік вона продовжила зніматися. Активна, життєлюбна, талановита, проте зболена спогадами про минуле – саме такою Ханна Марон постає на сторінках своєї комікс-біографії: «золота дівчинка» і «дівчинка, що вижила».
 



Фото: Ірина Ніколайчук ©