Світами німецького дитліту
Ротраут Сюзанна Бернер і Йорґ Мюле
Якщо очі є дзеркалом душі, то дзеркалом країни (принаймні одним із багатьох її дзеркал) є література. Чому? Відповідь, здається, очевидна. Позаяк саме у ній гармонійно поєднуються різноманітні точки зору мешканців тієї чи іншої держави, особливості світобачення і світовідчуття, смаки, вподобання, фантазії, мрії, радості, печалі, травми та страхи. Тож, коли уважніше придивитися до будь-якої національної літератури, можна віднайти там не лише чимало цікавих і захопливих сюжетів, але й унікальну нагоду розширити власний світогляд. А заразом — збагнути, що хоча всі ми дуже й дуже різні, у нас є чимало спільного. І німецька література, насамперед дитяча, є тому дуже гарним доказом.
Білосніжка, Гензель і Ґретель, Лускунчик, Маленький привид, Бастіан і Атрею, Тім Талер і Суботик — усі ці герої, попри те, що виникли далеко за межами нашої країни, вже давно стали для українських читачів рідними. А втім, казками братів Ґрімм й Отфріда Пройслера, фантастичними романами Міхаеля Енде, повістями Джеймса Крюса та Пауля Маара дивовижний всесвіт німецького дитліту аж ніяк не обмежується. Вімельбух, комікси, картонки, книжки-картинки, інтерактивні книжки-ігри, поп-апи, комікси — з кожним новим роком полиці німецьких книгарень поповнюють усе нові й нові дитячі видання, які вражають чудовими текстами, ілюстраціями та форматами, стають бестселерами, виграють міжнародні премії та перекладаються різними мовами світу. На щастя, тексти кількох найважливіших сучасних дитячих авторів Німеччини маємо і в українському перекладі, зокрема це книжки Вольфа Ерльбруха, Ротраут Сюзанни Бернер, Йорґа Мюле, Торбена Кульмана й Александра Штеффенсмайєра. Автори, не звернути уваги на творчість яких — припуститися прикрої помилки та втратити неповторний читацький досвід.
Сюзанна Бернер
Знайомство з цими талановитими німецькими авторами пропоную розпочати з Ротраут Сюзанни Бернер, яка у 2016 році отримала одну з найвизначніших у дитячій літературі відзнак — премію імені Ганса Крістіана у галузі ілюстрації. Видані в Україні книжки цієї німецької художниці та письменниці якнайкраще пасують для читання із наймолодшою аудиторією. Перш за все, це славнозвісна серія вімельбухів «Містечко», що налічує чотири книги: «Осіння книга», «Зимова книга», «Весняна книга», «Літня книга». На сторінках цих великих картонних видань авторка майже без слів, тобто універсальною мовою малюнку оповідає про те, чим і як живе містечко у кожну з чотирьох пір року. Як і будь-які інші хороші вімельбухи, ці чотири добре розвивають мову й уяву, тренують увагу та пам’ять і заохочують складати свої історії та вигадувати різноманітні сюжети — навіть малечу, яка ще не вміє читати. Крім того, у легкій ігровій формі вімельбухи вчать дітей самостійно аналізувати, оцінювати й інтерпретувати побачене, а це вже перша сходинка до критичного мислення.Водночас, з-поміж багатьох інших подібних книжок, серію вімельбухів Ротраут Сюзанни Бернер вирізняє неабияка увага до дрібниць, настроєвість, зворушливість, теплота та почуття гумору, завдяки яким буденне видається чарівним і цікавим. І хоча саме містечко є цілком впізнавано німецьким, його мешканці, зображені з особливою любов’ю, є дуже близькими та «своїми», а саме тому вони швидко западають у душу як зовсім маленьким, так і вже дорослим читачам. Отож хочеться сподіватися, що вслід за цими міськими вімельбухами в українському перекладі з’явиться і серія доповнених лаконічним текстом картонок «Історії містечка», у якій Ротраут Сюзанна Бернер пропонує дітям ще глибше зануритись у її художній світ і розповідає про його окремих героїв: дівчинку Поліну, папугу Ніко, Петера і його невгамовного пса, художницю Сюзанну та інших.
Та сама знайома малечі повсякденна реальність чекає на нас у ще одній популярній книжковій серії Ротраут Сюзанни Бернер — у картонках про зайченя на ім’я Карлхен і його родину. Дуже невигадливі та прості, як на перший погляд, історії, покладені в основу кожної картонки, вражають своєю здатністю захоплювати малечу. Здавалося б, хіба може викликати інтерес і захват історія про цілком звичайний похід до крамниці, ранкові процедури чи вкладання до ліжка?.. А втім, треба віддати авторці належне, оскільки кожна розповідь про ці та подібні щоденні пригоди Карлхена видаються настільки справжніми, що здається ніби у них і справді закарбовано дитячий досвід — без награної казковості, але з живим інтересом, з яким малеча сприймає нудні для нас, дорослих, речі, без повчань і загравань, але з увагою та повагою до маленьких читачів. Проживаючи разом із головним героєм різні ситуації, діти можуть значно більше дізнатися про світ навколо, а заразом — навчитися уважніше та свідоміше ставитися до власних переживань і вчинків.
Окремої згадки заслуговує тут ще одна особливість серії про Карлхена. Річ у тім, що кожна книжка поєднує у собі приємне з корисним, тобто не тільки розважає, але й пропонує дітям і їхнім батькам дуже «правильні» моделі поведінки та мудрі рішення для пересічних проблем — байдуже, чи то проблеми зі сном, чи з поведінкою.
Єдина прикрість із цієї книжковою серію Ротраут Сюзанни Бернер полягає хіба в том, що українською маємо лише дві книжки: «На добраніч, Карлхене» і «Доброго ранку, Карлхене». Проте не варто одразу засмучуватися — чекаючи, поки хтось із видавців надумається знову взятися за історії про зайченя Карлхена, можна насолодитися малючими картонками про буденні пригоди зайченяти від іншого німецького автора, Йорґа Мюле.
Йорґ Мюле
Як і Сюзанна Ротраут Бернер, Йорґ Мюле є за освітою художником, а тому й прийшов у дитячу літературу спершу як ілюстратор, дотепні, емоційні та дещо карикатурні малюнки якого доповнюють неперевершений текст Ульріха Хуба «Біля ковчега о восьмій», виданий українською ще у 2013 році. Звісно, що з часом за прикладом багатьох інших талановитих дитячих ілюстраторів Йорґ Мюлле взявся створювати авторські книжки-картинки, найпопулярнішими з-поміж яких є дві книжкові серії: книжки-картинки про двох друзів, ведмедя й куницю, та картонки про миле біле зайченятко. Остання віднедавна перекладена та видана українською. Кожна з трьох книжок цієї серії — «Іще почухаєш за вушком?», «Зайченя купається» та «Витри слізки зайченяті» — покликана допомогти малюкам впоратися з одним із щоденних завдань, що найчастіше викликають сльози, муки та страждання, а саме вкластися спати, не боятися купатися та переживати дрібні забиття. Ніби нічого надзвичайного, проте є одне але — інтерактивність. Не вдаючись до різноманітних трюків із форматом самого видання, автор закликає своїх читачів допомагати головному герою, плескаючи в долоні, торкаючись елементів ілюстрацій, дмухаючи чи то просто гортаючи сторінки, тим самим переконуючи в тому, що читання — це справді захоплива звичка, яка робить наше реальне життя цікавішим і комфортнішим.