Владімір Камінер
«Світ стерпний, лише коли сидиш на барі»
Фраза з інтерв’ю німецького письменника Владіміра Камінера якнайкраще характеризує те, як він пише. Радянець за походженням, Камінер вже багато років змальовує німецьку дійсність у дотепних книжках та виступах. І робить це з позиції спостерігача. Розповідач Камінера – іронічний чоловік, який знається на житті, жінках, доброму алкоголі і, можливо, також на світових політичних процесах. Він описує довколишній світ з дещо відстороненої перспективи – вмостившись біля умовної «барної стійки», звідки якнайкраще видно усе, що відбувається на вечірці. Він підглядає і влучно коментує, у той же час залишаючись доволі закритим персонажем. Ми дуже мало знаємо про його глибші переживання, а коли він розказує умовно-приватні деталі: дружина, мама, діти, побут – то це завжди імітація відвертості.
Russendisko
Влітку 1990-го Владімір Камінер прибув із Москви до Східного Берліна. За легендою, місцевої мови він не знав, однак мав при собі російсько-німецький розмовник 1956 року видання, де кириличною транскрипцією пропонувалися важливі для мандрівника фрази. Першу з них: «Перепрошую, підкажіть, будь ласка, де тут радянське посольство?», - Камінер пам’ятає досі.Далі він облаштовується в новій країні, пробує себе в різних сферах мистецтва, а за кілька років бере участь у тому, що тепер в різних культурах називають слемом або ж стенд-апом: розказує свою історію перед публікою в кафе. Вправний сторітелер, Камінер відтоді регулярно виступає в цьому жанрі, а на додачу читає лекції про сучасну російську літературу та культуру. «Можна сказати, що моя письменницька кар’єра розпочалася у шинку», - жартує він.
І називає тип літератури, до якої належить, рок-н-рольним.
Дотепер виступи Владіміра Камінера захоплюють публіку не менше, ніж його книжки. Зустрічі з цим автором настільки популярні, що їх можна вважати самодостатнім напрямом його творчості. Окрім імпровізованої художньої декламації, він – учасник музично-літературних перформансів. А ще – співорганізатор знаменитого проекту Russendisko, помітного феномену сучасної німецької культури. Літературні читання в супроводі авторської дискотеки, пов’язані із однойменною книжкою Камінера та її екранізацією, протягом 15 років збирали повні зали не лише у Берліні, а й в багатьох країнах світу. Разом із діджеєм Юрієм Гуржи Владімір Камінер випрацював особливий концепт вечірок, де кросдисциплінарність поєднувалася із кроскультурністю, притому не лише німецько-російською.
«ПОВСЯКДЕННІ ГЕРОЇ» КАМІНЕРА
«Я все ще мушу подумки перекладати все, що говорю й пишу. Але це добре. Російська мова – як губка: можна будь-що сказати одним словом. Значення може бути розмитим, або ж навіть неоднозначним. Німецька ж дуже ясна і точна. Я за це її дуже ціную. Тому тутешні політики мають із цим проблему. Вони хотіли б висловлюватися більш загально й розпливчасто, але німецька це німецька. Мається на увазі саме те, що сказано», - говорить Камінер у інтерв’ю 2020 року виданню Neue Osnabrücker Zeitung. Росіянин, він переважно пише німецькою, яку вивчив у свідомому віці; але вдома спілкується виключно російською. Помітний акцент під час публічних виступів та чарівна недосконалість письмових висловлювань стали його родзинкою; редактори видавництв та часописів свідомо не шліфують мову Камінера до рівня літературної норми, таким чином залишаючи простір для його поліфонічної тожсамості.Зараз він – автор тридцяти книжок. Його мистецька кар’єра триває, але, здається, у списку творів є репліки на кожен запит.
Берлін 1990-х, коли місто склеювалося після об’єднання Німеччини, описаний у дебютній збірці оповідок «Руссендиско» (2000). Неповторний дух свободи, який уже потроху вивітрився, зафіксований тут. «Воєнна музика» (2001) – історії про службу в радянській армії, але не тільки; а «Кухня тоталітарна» розповідає про повсякдення доби розвиненого соціалізму крізь призму смаколиків і неповторних креативних страв того часу. Завдяки книжці «Я – не берлінець» (2007), яка завершується уявною передвиборчою промовою кандидата на посаду мера столиці, у біографічних довідках про Камінера з’явився рядок «у такому-то році заявляв про намір балотуватися на посаду міського голови Берліна». Морський круїз на кораблі, який на певний час справді перетворюється на Ноїв ковчег і за подіями справді цікаво спостерігати, а надто ж з позиції поруч із шинквасом, описаний у збірці «Мореплавець» (2018). Історії про родину – окремий цикл: «Моя кавказька теща» (2010), «Круті батьки живуть довше» (2014), «Моя мама, її кішка та пилосос» (2016) тощо.
Камінер реагує на актуальні питання суспільства, як-от у книжці «Німеччина усіх усюд. Історії наших нових сусідів» (2018) про біженців, яких раптом стало так багато у Німеччині. А навесні 2021-го вийде друком книжка «Втрачене літо. Дойчланд курить на балконі» - про те, як світ, Німеччина і сам автор пережили перший локдаун і що змінилося в їхньому житті.
«Увесь цей пишний бенкет, що рятує нас від божевільні, дуже легко викинули за рамки реального життя»
Пандемія та запобіжні заходи німецького уряду вплинули на митців та сферу культури. І якщо на створення текстів це вплинуло менше – на відміну від, наприклад, кінозйомок чи театру – то інфраструктура, пов’язана з книжковими презентаціями, творчими вечорами та перформансами, відчутно скоротилася. Чому закрили концертні зали, а не торгові центри? Невже справді так необхідно познайомитися з цим пилососом перед придбанням – замість зробити це онлайн? – запитує Владімір Камінер, тут-таки додаючи, що це питання не лише до влади, а й до глядачів. Отже, так просто виявилося відмовитися від вечірок і на ранок зі свіжою головою ставати до праці. Про що свідчить така симптоматичність? Які висновки про шеренгових німецьких громадян можна з цього зробити?Звичний до спостережень за тим, як твориться історія, сам Камінер залишався продуктивним у доступних жанрах. Окрім проведення дозволених виступів, він записував враження і впорядкував їх у згадану вже збірку «Втрачене літо» про драматичний 2020 рік. А ще – разом з Юрієм Гуржи, тим самим співавтором легендарного Russendisko, створив музичний проект Kaminer & Die Antikörper (Антитіла). Пекучі пісні на слова Камінера та музику Гуржи є у вільному доступі на Youtube; з них складається альбом, що доповнить карантинні оповідки «Втраченого літа».
Міжнародною карантинною колаборацією став проект Deutsch-Ukrainische Freunschaft, в українському перекладі – «Співочі кажани».
Перформанс Владіміра Камінера, Юрія Гуржи та Сергія Жадана у серпні 2020-го став цифровим тізером до майбутньої «живої» зустрічі, яка відбудеться в Києві на Книжковому Арсеналі.
