Марк-Уве Клінґ
Кенгуру, його людина і сатирична дистопія
Видання Zeit нещодавно назвало Марка-Уве Клінґа найвпливовішим лівим інтелектуалом у Німеччині. Хто ж це такий і чому його книжки варті уваги? Дуже важко розповісти щось про людину, яка вже багато років не дає інтерв’ю, і не перетворити розповідь на беземоційний набір фактів. У випадку із Марком-Уве Клінґом на оповідача чатує зовсім інша небезпека – утриматися від жартів. Спробуйте самі не жартувати про автора, який обрав для одного з романів такий сюжетний поворот: герой намагається повернути до крамниці непотрібний йому рожевий вібратор у формі дельфіна.
Марк-Уве Клінґ народився 1982 року у місті Штутгарт, у двадцять переїхав до Берліна, де вивчав філософію і театральне мистецтво у Freie Universität Berlin. Пройде лише рік, і Марк-Уве стане впізнаваним учасником різноманітних поетичних слемів та читань, а у 2004 разом із Колею Райхертом, Маїком Марчінковським та Себастіаном Леманном створює власні літературні читання – Lesedüne, які тривають і досі.
У 2006 році Клінґ починає виступати із власною сценічною кабаре-програмою «Wenn alle Stricke reißen, kann man sich nicht mal mehr aufhängen» і це стає справжнім проривом. У цьому році він збирає одразу декілька престижних нагород одну за одною: першу премію Bielefelder Kabarettpreis, відзнаку Grazer Kleinkunstvogel, виграє Poetry-Slam-Meisterschaften та Мюнхенський Kabarett Kaktus, стає стипендіатом програми Jugend kulturell. Всі говорять про нього як про нову зірку кабаре.
І тут стає особливо важливим розуміти контекст. Кабаре у Німеччині – це зовсім не те, що французьке чи європейські вар’єте. Класичне німецьке кабаре – сценічний виступ, де зміст переважає над розважальною формою. Це має серйозне історичне підґрунтя, поєднуючи у собі традиції літературного кабаре початку ХХ століття та експериментів з формою на малій сцені під впливом філософського вчення Ніцше. Сучасні німецькі кабаретисти зосереджуються на політичних та соціально-важливих темах, критикують їх, використовуючи сатиричні засоби – пародії, гротеск та іронію. При цьому музичний супровід номерів доволі професійний, а свої тексти відомі кабаретисти пишуть самі. Саме тому Клінґа часто називають стендапером, але це не зовсім коректне визначення.
Фото: Марія Шубчик
Кар’єра Клінґа продовжує розвиватися, він починає виступати на радіо та телебаченні, випускає кілька альбомів своїх виступів. В цей час у його скетчах з’являється Кенгуру – нахабний комуніст, що спочатку вторгається у квартиру нерішучого вільного митця Марка-Уве, а потім і у його життя. Кенгуру нестримний та сміливий, не боїться казати те, що думає, та робити те, що хоче: лаятися, розбивати машини, брати чуже і дивним чином скеровувати нудне життя Марка-Уве кудись туди, куди сам би він ніколи не наважився дістатися.
Кенгуру не подобається те, що він бачить навколо себе, і все піддається нещадній критиці. Ця подача настільки сподобалася публіці, що зі сцени Кенгуру стає героєм серії радіо-передач Клінґа, а у 2009 році виходить перша книжка з майбутнього циклу Хроніки кенгуру.
З цього моменту популярність автора шалено зростає. Хроніки кенгуру вже стали не тільки національним, а міжнародним хітом, що 195 тижнів перебував у списку бестселерів видання Spiegel. У 2011 році виходить друга частина циклу – Маніфест кенгуру, у 2014 – Одкровення кенгуру, а у 2018 трилогія перетворюється на тетралогію із новою книжкою Апокриф кенгуру. Мільйонні наклади та продаж прав у понад 20 країн світу, випуск настільних ігор та коміксів, навіть екранізація за власним сценарієм Клінґа, що вийшла у міжнародний прокат у 2020 році – Кенгуру впевнено завойовував весь простір навколо себе, змінюючи не тільки життя Марка-Уве (котрого з них?), але й його зовнішній вигляд. Молодий інтелігентний хлопець у костюмі та капелюсі поступається місцем дещо брутальному чоловіку, що носить футболки, кепку, не голить бороду та майже не дає інтерв’ю.
Марк-Уве продовжує свою роботу актора кабаре, приєднується до проєкту AG Zukunft (який заслуговує на окрему розповідь), їздить з ними у турне, разом із колегами по Lesedüne випускає кілька книг, присвячених гумору: Über Wachen und Schlafen: Systemrelevanter Humor (2012) та Über Arbeiten und Fertigsein. Real existierender Humor (2015). Назви цих книжок перевести не так просто, як здається, бо ж über у цьому випадку це не тільки прийменник,а я натяк на префікс Über, який використовувався у назві першого відомого літературного німецького кабаре Überbrettl.
Таких натяків у виступах та книжках Клінґа дуже багато. Настільки, що деякі критики та оглядачі відносять це до його слабких сторін у прозі, порівнюють із відсутністю новизни та наголошують, що за всіма цими вставками та чисельними алюзіями губиться сюжет, а структура книжок розсипається на окремі смішні епізоди. Проте трохи дивно висувати подібні претензії до тексту, що тяжіє до абсурду та є передусім сатиричним, а не розважальним.
Проте для значної частини світу, яка не читає німецькою, знайомство із творчістю Марка-Уве почалося з наукової фантастики. У 2017 році виходить його роман-дистопія QualityLand, який піднімає ще гостріші теми і ще більше грається із соціальною повісткою сучасної Німеччини. Deutsche Science-Fiction-Preis – найпрестижніша жанрова премія з фантастики Німеччини – визнала QualityLand найкращим німецьким жанровим науково-фантастичним романом року.
У цьому романі читач потрапляє до QUALITYLAND – колишньої Німеччини, яку терміново перейменували за порадою консультантів з питань підприємництва. Стара назва буцімто застаріла і надихала лише націоналістів з низькою купівельною спроможністю. Разом із країною перейменовані і її мешканці. Тепер кожен носить прізвище, яке визначає професію батьків на момент свого зачаття. Комусь з іменем щастить, як Сандрі Адмін, а комусь не дуже, як от Моніці Повії. Все життя оптимізується за допомогою алгоритмів. QualityPartner обирає найкращого партнера, TheShop надсилає вам ті товари, які вам необхідні, навіть не питаючи про це, бо більше ніхто не мусить приймати складних рішень, а важливість кожного мешканця для суспільства визначається його «рівнем». Всі задоволені і щасливі. Але одного дня Пітер Безробітний отримує від TheShop те, що здається йому зовсім непотрібним – рожевий вібратор, і починає підозрювати, що з його життям таки щось не так. Погоджуються із цим і андроїди, яких він мав би утилізувати, але дозволяє ховатися у своєму підвалі.
Як і в кожній дистопії, читач може здригнутися від певних сторін життя у QUALITYLAND. Чіпи, які вживляють дітям задля їх заспокоєння гормонами, соціальна нерівність, через яку деякі люди залишають відкинутими суспільством, утилізація «несправних» андроїдів та те, з якою легкістю люди піддаються маніпуляціям і готові піти на будь-що задля соціального схвалення. Клінґ активно використовує кліше та знайомі любителям фантастики сюжети і образи, але це працює книжки лише на користь. На щастя, сміху ця книжка дарує не менше, бо важко не посміхатися, читаючи про робота-дрона, що боїться літати, секс-андроіда, який не може працювати через відсутність лібідо та рожевий айпад, що готує таємну революцію під перегляд десяти частин Термінатора. Цікаво, що у кінці книги Марк-Уве Клінґ знову провертає постмодерністський фокус та приписує авторство книги одній із героїнь – андроїду-поетці, яка також повідомляє, що вона має бути всевидючим оповідачем цієї історії та про кого буде друга її книжка – нову подругу головного героя. І не обманює, бо останній роман Клінґа QualityLand 2.0, що вийшов у 2020 році, дійсно є розповіддю про цю персонажку. Сприйняття QualityLand у світі було схвальним, і Lionsgate навіть придбало права на адаптацію роману для телебачення. Роман перекладено 23-ма мовами, але, на жаль, українська не входить у це число.
І якщо вже здається, що ви розумієте, яким є Марк-Уве Клінґ, то почекайте. Він також автор п’яти дитячих книг, які почав писати з 2015 року. Це веселі та дуже добрі книжки, яких зовсім не очікуєш від автора нищівної сучасної сатири. Принцеса з нежитю, бабуся, яка зламала інтернет, Великодник та Неєдиноріг – у цих історіях Марк-Уве вже не боїться вигадувати нове та показувати свої добрі сторони.
У 2006 році Клінґ починає виступати із власною сценічною кабаре-програмою «Wenn alle Stricke reißen, kann man sich nicht mal mehr aufhängen» і це стає справжнім проривом. У цьому році він збирає одразу декілька престижних нагород одну за одною: першу премію Bielefelder Kabarettpreis, відзнаку Grazer Kleinkunstvogel, виграє Poetry-Slam-Meisterschaften та Мюнхенський Kabarett Kaktus, стає стипендіатом програми Jugend kulturell. Всі говорять про нього як про нову зірку кабаре.
І тут стає особливо важливим розуміти контекст. Кабаре у Німеччині – це зовсім не те, що французьке чи європейські вар’єте. Класичне німецьке кабаре – сценічний виступ, де зміст переважає над розважальною формою. Це має серйозне історичне підґрунтя, поєднуючи у собі традиції літературного кабаре початку ХХ століття та експериментів з формою на малій сцені під впливом філософського вчення Ніцше. Сучасні німецькі кабаретисти зосереджуються на політичних та соціально-важливих темах, критикують їх, використовуючи сатиричні засоби – пародії, гротеск та іронію. При цьому музичний супровід номерів доволі професійний, а свої тексти відомі кабаретисти пишуть самі. Саме тому Клінґа часто називають стендапером, але це не зовсім коректне визначення.
Фото: Марія Шубчик
Кар’єра Клінґа продовжує розвиватися, він починає виступати на радіо та телебаченні, випускає кілька альбомів своїх виступів. В цей час у його скетчах з’являється Кенгуру – нахабний комуніст, що спочатку вторгається у квартиру нерішучого вільного митця Марка-Уве, а потім і у його життя. Кенгуру нестримний та сміливий, не боїться казати те, що думає, та робити те, що хоче: лаятися, розбивати машини, брати чуже і дивним чином скеровувати нудне життя Марка-Уве кудись туди, куди сам би він ніколи не наважився дістатися.
З цього моменту популярність автора шалено зростає. Хроніки кенгуру вже стали не тільки національним, а міжнародним хітом, що 195 тижнів перебував у списку бестселерів видання Spiegel. У 2011 році виходить друга частина циклу – Маніфест кенгуру, у 2014 – Одкровення кенгуру, а у 2018 трилогія перетворюється на тетралогію із новою книжкою Апокриф кенгуру. Мільйонні наклади та продаж прав у понад 20 країн світу, випуск настільних ігор та коміксів, навіть екранізація за власним сценарієм Клінґа, що вийшла у міжнародний прокат у 2020 році – Кенгуру впевнено завойовував весь простір навколо себе, змінюючи не тільки життя Марка-Уве (котрого з них?), але й його зовнішній вигляд. Молодий інтелігентний хлопець у костюмі та капелюсі поступається місцем дещо брутальному чоловіку, що носить футболки, кепку, не голить бороду та майже не дає інтерв’ю.
Марк-Уве продовжує свою роботу актора кабаре, приєднується до проєкту AG Zukunft (який заслуговує на окрему розповідь), їздить з ними у турне, разом із колегами по Lesedüne випускає кілька книг, присвячених гумору: Über Wachen und Schlafen: Systemrelevanter Humor (2012) та Über Arbeiten und Fertigsein. Real existierender Humor (2015). Назви цих книжок перевести не так просто, як здається, бо ж über у цьому випадку це не тільки прийменник,а я натяк на префікс Über, який використовувався у назві першого відомого літературного німецького кабаре Überbrettl.
Таких натяків у виступах та книжках Клінґа дуже багато. Настільки, що деякі критики та оглядачі відносять це до його слабких сторін у прозі, порівнюють із відсутністю новизни та наголошують, що за всіма цими вставками та чисельними алюзіями губиться сюжет, а структура книжок розсипається на окремі смішні епізоди. Проте трохи дивно висувати подібні претензії до тексту, що тяжіє до абсурду та є передусім сатиричним, а не розважальним.
Проте для значної частини світу, яка не читає німецькою, знайомство із творчістю Марка-Уве почалося з наукової фантастики. У 2017 році виходить його роман-дистопія QualityLand, який піднімає ще гостріші теми і ще більше грається із соціальною повісткою сучасної Німеччини. Deutsche Science-Fiction-Preis – найпрестижніша жанрова премія з фантастики Німеччини – визнала QualityLand найкращим німецьким жанровим науково-фантастичним романом року.
Хоча роман присвячений недалекому майбутньому, важко не впізнати сатиру на сучасність. Висміювання ЗМІ та соціальних мереж, критика політичних рухів та неонацистів, звернення до проблеми біженців та зростання рівню нетолерантності у суспільстві, крах системи освіти та інституту сім’ї, подружнє життя та ставлення до різних сексуальних практик – Клінґ не боїться піднімати дражливі і навіть болісні теми. Він не пропонує жодного рішення і не намагається наділяти героїв глибокими і складними мотивами. Більше того, андроїди та роботи у цьому творі поводять себе логічніше, людяніше та значно більше рефлексують, ніж їхні творці, що саме по собі іронічно, але саме це сприймається людьми як їх основна вада. Клінґ лише доводить до абсурду добре знайомі кожному проблеми, а деякі розділи взагалі здаються описом звичайного поганого дня.
Як і в кожній дистопії, читач може здригнутися від певних сторін життя у QUALITYLAND. Чіпи, які вживляють дітям задля їх заспокоєння гормонами, соціальна нерівність, через яку деякі люди залишають відкинутими суспільством, утилізація «несправних» андроїдів та те, з якою легкістю люди піддаються маніпуляціям і готові піти на будь-що задля соціального схвалення. Клінґ активно використовує кліше та знайомі любителям фантастики сюжети і образи, але це працює книжки лише на користь. На щастя, сміху ця книжка дарує не менше, бо важко не посміхатися, читаючи про робота-дрона, що боїться літати, секс-андроіда, який не може працювати через відсутність лібідо та рожевий айпад, що готує таємну революцію під перегляд десяти частин Термінатора. Цікаво, що у кінці книги Марк-Уве Клінґ знову провертає постмодерністський фокус та приписує авторство книги одній із героїнь – андроїду-поетці, яка також повідомляє, що вона має бути всевидючим оповідачем цієї історії та про кого буде друга її книжка – нову подругу головного героя. І не обманює, бо останній роман Клінґа QualityLand 2.0, що вийшов у 2020 році, дійсно є розповіддю про цю персонажку. Сприйняття QualityLand у світі було схвальним, і Lionsgate навіть придбало права на адаптацію роману для телебачення. Роман перекладено 23-ма мовами, але, на жаль, українська не входить у це число.
І якщо вже здається, що ви розумієте, яким є Марк-Уве Клінґ, то почекайте. Він також автор п’яти дитячих книг, які почав писати з 2015 року. Це веселі та дуже добрі книжки, яких зовсім не очікуєш від автора нищівної сучасної сатири. Принцеса з нежитю, бабуся, яка зламала інтернет, Великодник та Неєдиноріг – у цих історіях Марк-Уве вже не боїться вигадувати нове та показувати свої добрі сторони.
На завершення цікавий факт. Як вже згадувалося, Клінґ не дає інтерв’ю, але інколи погоджується поспілкуватися із пресою. Весною 2020 року він погодився прийти в гості до подкасту видання Zeit з умовою, що саме він буде ставити питання ведучим. І робив це впродовж чотирьох годин, після чого ведучі назвали цей подкаст «нескінченним». Звісно, і Кенгуру був із ним і теж ставив питання. На щастя, обійшлося без рожевого дельфіна.
