Йоко Тавада
Мемуари білих ведмедів
Йоко Тавада – німецька та японська письменниця, народилася у 1960 році в Токіо, пише японською та німецькою мовами. Зараз мешкає в Берліні. Дебютувала двомовною збіркою поезії та прози «Де б ти не був, скрізь порожнеча» (1987). Виступає як поетеса, прозаїк, драматург,часто співпрацює з художниками та музикантами.Отримала величезну кількість літературних нагород, зокрема, Akutagawa Prize, Tanizaki Prize, Noma Literary Prize, Izumi Kyōka Prize for Literature, Gunzo Prize for New Writers, Goethe Medal, Kleist Prize, та National Book Award. Факт з життя Йоко: на початку своєї літературної кар’єри, коли їй було 19, Йоко проїхалася транс-сибірською магістраллю до Німеччини, щоб ближче дізнатися про життя людей в Радянському Союзі та написати книгу.
Три покоління талановитих письменників та артистів. Але ці відомі зірки літературного світу, цирку та зоопарку виявляються… білими ведмедями, що живуть у людському суспільстві. У першій частині матріархиня, що мешкає у Радянському Союзі, насолоджуючись «близькістю бути наодинці зі своїм пером», випадково пише автобіографічний бестселер. У другій частині її дочка Тоска переїжджає до Східної Німеччини та стає першою, хто виконує захопливий цирковий номер. А у третій частині Кнут, син Тоски (останній з лінійки), народжується та виховується доглядачем за відносно щасливих обставин у Берлінському зоопарку.
Цікаво, що Тоска і Кнут ― імена справжніх полярних ведмедів, які жили за подібних обставин, що й у романі. Кнут справді став сенсацією. Він був на поштових марках, тисячі людей приходили до нього, і навіть Енн Лейбовіц фотографувала його на обкладинку відомого глянцевого журналу Vanity Fair. Навколо нього теж точилися суперечки: як він може бути ведмедем, якщо ніколи не знав свого природного середовища проживання? Чи повинен він бути поруч з людьми? Чи повинен він бути поруч з іншими ведмедями? І, навіть, чи варто його тримати в живих?
У цій майстерній виставі «інакшості» Тавада підштовхує нас до відчуття хиткої ймовірності того, як виглядають речі насправді, і якими вони могли б бути.
В 2019 році в видавництві "Видавництво" українською вийшла книга Йоко Тавади «Мемуари білих ведмедів».
З німецької книжку переклали Ірина Загладько та Анна Савченко, редагувала Оксана Батюк, коректура – Марини Гетманець, ілюстрації ― Вікторії Черняхівської, дизайн та верстка Іллі Стронґовського.
Щоб презентувати книги, пані Тавада відправилась з нами у подорож до Маріуполя, де ми й мали можливість поговорити про її творчість, книги та білих ведмедів.
Також пропонуємо прогорнути декілька сторінок українського видання книги з просто надзвичайними ілюстраціями
