Професійні спільноти
BarCamp 2.0: видимість за межами бульбашки

БарКЕМП — щорічна онлайн-вечірка для видавців

BarCamp 2.0 — це партисипативна конференція, де кожен\кожна учасник(ця) може ділитися своїм досвідом та формувати загальну програму події, створюючи дискусії та розширюючи їх теми.

«Торік наш онлайн-БарКемп був експериментальним: ми пробували нову платформу для взаємодій, вчилися користуватися нею разом з учасниками, влаштували вечірку — телеміст між Києвом та Берліном - і це вийшло, попри кількасекундну затримку передачі сигналу!», — розповіла Оксана Щур, кураторка BarCamp 2.0.
Конференція включала 2 загальні, 1 вступну та 4 тематичні сесії, які провели 4 експерти з Німеччини та одна експертка із Великобританії. Понад сто двадцять спеціалістів з 21 країни та 4 континентів порівнювали нагальні виклики своїх видавничих ринків та будували нові взаємодії за межами власних інформаційних бульбашок, про що і йдеться у девізі BarCamp.

«BarCamp — той випадок, коли ти не лише слухаєш як частина авдиторії, а й береш активну участь, стаєш співавтором програми та працюєш над визначенням суспільних запитів. Ключовими словами тут є «включеність» та «інтенсивність», на BarCamp не буває пасивних слухачів. Безумовно, провідні виступи експертів зі сфери надзвичайно корисні, але все ж головна цінність формату — «обмін знаннями», – коментує Марія Шубчик, кураторка BarCamp 2.0, координаторка літературних проєктів та програми підтримки перекладів Goethe-Institute в Україні.

Тематичні сесії були присвячені новим тенденціям креативної та видавничої індустрій: скаутингу («Скаутинг: як редактори шукають нові голоси»), перекладу («Професійні асоціації: на прикладі досвіду спілки перекладачів Німеччини»), промоції («Що означає бути продюсером онлайн-контенту для книжкової промоції») та співпраці («Колабораційні тренди та ініціативи німецькомовного книговидання»).

Загальні сесії розробляли відповідно до запитів учасників. Перед початком конференції учасники BarCamp 2.0 могли вплинути на теми загальних сесій, відповівши на 3 запитання Telegram-чаті: «З якими проблемами я стикаюся у своїй сфері?», «Яких партнерств я зараз прагну/потребую?», «Яким досвідом та якими найкращими методами я можу поділитися зі своїми колегами?» Відповіді згрупували у кілька категорій, за кожну з яких, учасники чату могли проголосувати.

Найпопулярнішими темами сесій були:
• Інтернет-маркетинг та особистий брендинг
• Практика книжкового оформлення
•Як просувати авторів і книжки в соціальних мережах (на локальному та міжнародному рівнях)?
•Як створити та підтримувати читацьку авдиторію в умовах посилення диджиталізації?
• Як створити стійкі професійні організації? 
Зрештою, Telegram-чат BarCamp став не тільки простором для професійних розмов, а й затишним куточком для обміну зимовими фотографіями з усього світу (учасникам з 21 країни, безумовно, бракувало неформального спілкування з колегами).
В онлайн форматі BarCamp задовольняє ці потреби навіть краще, ніж офлайн, оскільки  можна відстежувати всі коментарі та цитати в різних чатах і створити, у підсумку, колективний робочий документ. Крім того, можна знайти професіоналів у цікавій конкретно вам сфері та зв’язатися з ними безпосередньо. Це неможливо на офлайн-заходах, де найплідніші розмови відбуваються кулуарно й навряд чи будуть записані.

«Платформа «Hopin», якою ми користуємося вже 2 роки, дозволяє організовувати speed matchings між учасниками — короткі зустрічі тривалістю до 3 хвилин для знайомства, під час яких вони можуть вирішити, потрібен їм цей контакт чи ні.  До речі, цього року у нас було 92 зустрічі в такому форматі», — прокоментувала Марія.
На зустрічах обговорювали запропоновані теми, обмінювались досвідом, контактами, аби, усе ж вийти із власних бульбашок і створити щось цікаве на перетині різних досвідів.

Створення професійних організацій — чи можливо це зараз?

Дружба між читачами та авторами, між авторами та видавництвами — між усіма стейкхолдерами в умовах кризи стала як ніколи важливою. Кожен з видавничої індустрії прагне  до більшої видимості, але тільки разом, створивши мережу з голосів гравців книжкового ринку, можна зробити цю видимість можливою. Про важливість дружби між усіма учасниками креативної та видавничої сфер говорила запрошена експертка Емма Хаус, міжнародна консультантка у сфері книговидання, співзасновниця спільноти Publishers Without Borders із Великобританії.
«Видавнича справа — це індустрія про людей: бізнес ведеться на основі особистих знань, відкриттів та стосунків між людьми, яку межах країни, так і на міжнародному рівні. Видавнича справа — це дуже щедра галузь: ми ділимося знаннями та ідеями. Ми — галузь, занурена сама в себе: ми допомагаємо собі самотужки. Що іще важливіше, книговидання будується на дружбі», – каже Емма.
Емма розповіла про асоціації у Великобританії і також про міжнародні спільноти як «Publishers without borders» та «Women in Publishing», які принципово важливі для оприявлення та розуміння поточних проблем і тенденцій. 

Андреас Яндль, німецький перекладач, член VdÜ — перекладацької Асоціації німецькомовних творів літератури та науки, делегат CEATL, наголосив, що потреба у професійних асоціаціях полягає не тільки у просуванні один одного, а й у боротьбі з актуальними проблемами та оздоровленню видавничого ринку. «Можна разом працювати, можна теревенити про те-се та випивати разом, але також можна й обговорювати політику оплат за переклад. Спробуйте переконати своїх колег, що було б добре, якби вони працювали лише за визначеними стандартами», – запропонував Андреас.
Під час виступу Андреаса, присвяченому правам перекладачів та політиці перекладів, учасники обговорювали, як професійні організації можуть давати раду стандартам праці на видавничому ринку.

«Сьогодні CEATL (Європейська рада асоціацій перекладачів літератури) нараховує 35 асоціацій-членів із 29 країн Європи. Дивовижно зустрічати усіх 35 делегатів з усіх цих країн, і розуміти, що вони роблять те ж, що і ми… Не має значення, у Франції ви, чи в Іспанії, чи в Румунії, всі ми хочемо мати базові стандарти роботи перекладачів».

Крім того, учасники рекомендували формат Fellowship Programme (Програма грантів та стипендій), що по-різному представлений на головних книжкових ярмарках: Сеульська програма стипендій на Сеульському міжнародному книжковому ярмарку, Шарджська стипендійна програма на Книжковому ярмарку у Шарджі, Стамбульська стипендійна програма для видавців на Стамбульському книжковому ярмарку, Щорічна програма з обміну прав під час Міжнародного книжкового ярмарку у Гвадалахарі, «Література на експорт» («Книжковий Арсенал») тощо. Під час карантину події відбувалися в онлайн-форматах, але деякі з них були доступні й наживо. Участь у таких програмах може допомогти як вийти за межі своєї бульбашки, так і знайти нових друзів з інших країн.

Франкфуртський книжковий ярмарок щороку проводить різноманітні заходи для професійних видавців, серед яких програма для невеликих незалежних видавців з Африки, Азії, Латинської Америки, Центральної та Східної Європи, арабських і карибських країн Invitation Programme, програма для перекладачів з німецької мови, які видали три й більше книжок Frankfurt International Translators та програма для молодих фахівців видавничого бізнесу Frankfurt Fellowship Programme.

«Усі ці заходи засновані на міжнародних обміні та мобільності, тому вплив пандемії на них  величезний. За останні два роки ці програми змінилися настільки, наскільки могли. Минулого та цього року ми запустили їх на 100% у цифровому форматі, повністю офлайн відбулися Invitation Programme та Frankfurt International Translators, а Frankfurt Fellowship Programme минула у гібридній формі. Що ж до методів роботи, то відповідальні менеджери проєкту створили «цільову групу» для цих 3 програм, аби знайти спільну мову в ці дуже складні часи та переконатися, що ми поділяємо одні й ті ж погляди щодо правил охорони здоров’я, наприклад. Для нашої команди це був неймовірний досвід і чудовий навчальний процес!» – сказала Нікі Терон, головна менеджерка міжнародних проєктів Франкфуртського книжкового ярмарку, відповідальна за стипендійну програму у Франкфурті.

Акцент на візуальності як запорука успіху

З одного боку, промоція книговидання стала темою окремої сесії, яку провела Александра Нєрадзік  — продюсерка із креативного контенту книгарні Hugendubel Buchhandlungen, а з іншого, ця тема виринала і під час інших дискусій. Як передати досвід фізичних відчуттів від взаємодії із друкованою книгою за допомогою цифрових інструментів? Як видавцям ефективніше комунікувати через соціальні мережі? Чи справді TikTok помічний у створенні нової спільноти серед молодших поколінь? Ці запитання спонукали учасників дискутувати та формулювати свої поради. Зокрема, Александра Нєрадзік дала «початківцям у створенні контенту» кілька настанов, як-от, «Запам’ятовуйтеся, знайдіть те, що вирізняє вас з-посеред інших компаній» та «Не забувайте про «соціальність» у соцмережах».

«Прислухайтеся до своєї авдиторії, запитуйте про її бажання та потреби. Сумніваючись, яку з двох обкладинок обрати, порадьтеся з нею: ви створюєте контент для своєї авдиторії, тож залучайте її», – зазначила Александра.
Вона представила фотостудію Hugendubel Buchhandlungen, де створювала книжкові фотосесії та короткі відео, у яких відтворювала їх атмосферу відповідно до жанру та специфіки книжок. Багато дизайнерів, присутніх на BarCamp, як-от українська художниця Уляна Биченкова, погодилися, що нині кожна книжка мусить мати індивідуальне оформлення — щоб вирізнятися між інших товарів та контенту, особливо, якщо ідеться про онлайн-торгівлю.

Водночас онлайн-комунікація допомогла оприявити ще одну проблему — усе більше читачів воліють спілкуватися і, очевидно, купувати книжки безпосередньо в автора без залучення видавництв. Це спричиняє нові труднощі для книгорозповсюджувачів, зокрема зниження продажів, ріст самвидаву тощо. Деякі видавці, як-от Ростислав Семків (в-во «Смолоскип»), припускають, що будь-якийспосіб просування книг в Інтернеті є корисним для розв’язання цієї проблеми. Ба більше, зменшення дистанції між автором і його авдиторією може допомогти в налагодженні нових стійких зв’язків на видавничому ринку.
«У літературі ідеться про визнання, а видавці та критики представляють інститут визнання. Більше можливостей публікуватися для авторів — більше демократії в цій галузі. І це добре. Але, звісно, ​​якщо видавництво вирішує, що автор досить хороший, аби його опублікувати, то це певний знак якості», – додав Семків.

Охоплення нової авдиторії та збереження лояльності нинішньої

Якщо деякі учасники наполягали на створенні нових колаборацій та зацікавленні нових читачів, інші вказували на необхідність зміцнення нинішніх читацьких спільнот. З точки зору поширення контенту в соцмережах, зацікавити авдиторію свіжовиданими книжками — усе ще надзвичайно складне завдання.
Зокрема, у межах відкритої дискусії видавець із Камеруну Ульріх Талла Вамба наголосив, що в його регіоні надзвичайно дієвим є залучення авдиторії інтерактивними онлайн-читаннями. Їх спільно організовують школи та інші державні установи. Під час однієї з таких акцій до колективного читання залучили понад 3000 дітей.

«Насправді найважче утримати [цікавість] авдиторії. Помічним у досягненні цього є створення невеликих програм у соцмережах. Наприклад, можна щовихідних читати в мережі оповідання чи вірш. А потім приваблювати інтерактивністю», — сказав Ульріх.
До цього прикладу можемо згадати новий тренд інтерактивних читань в Instagram live форматі, популярний серед молодих письменників (особливо поетів). Наприклад, індійсько-американська поетка Рупі Каур (4,4 мільйона підписників в Instagram) таким чином презентує нові вірші і активно комунікує з читачами.

Не обійшлося без онлайн-офлайн протистояння: чи будуть книжкові ярмарки у форматі офлайн ефективними у постпандемійні часи? Де легше згуртувати читацьку аудиторію? Які формати краще працюють на просування нових авторів? Організатори деяких фестивалів, як-от Франкфуртського книжкового ярмарку чи Книжкового Арсеналу, мали змогу провести їх у змішаному форматі, тож учасники могли поділитися враженнями від офлайн взаємодії після тривалої  виключно онлайн комунікації.

«Щоб поділитися досвідом міжнародної книжкової діяльности та сприяти поширенню знань, під час пандемії ми створили нову онлайн-платформу www.german-stories.de як доповнення до вебсайту Франкфуртського книжкового ярмарку. У 2022 році ми плануємо багато захопливих подій у Франкфурті та у всьому світі, тож слідкуйте за оновленнями!» — сказала Терон. 
Підтема нової реальності була спільною для кожної доповіді на конференції —  від розмов про новітні формати міжособистісного спілкування та обміну ідеями до обговорення нових способів залучення цільової авдиторії.

«Нині ми так багато обговорюємо і стратегії, і ринок, і ріст просування… що можна забути, про що йдеться насамперед — про книжки. Зі свого досвіду можу сказати, що якщо ваша книжка хороша, але у вас немає чіткої видавничої стратегії або ж навпаки — це не спрацює. Завжди потрібно мати й те, і інше», – підсумовує Корінна Крокер, редакторка літературного списку Klett-Cotta.
«Учасники BarCamp — активні видавці, автори, перекладачі, менеджери — були іще більш охочими до взаємодії, ніж на офлайн-конференції, і тому програма стала набагато насиченішою, ніж зазвичай. Нам бракувало справжнього бару,  наступного разу ми мусимо випробувати офлайн-формат!» — каже кураторка BarCamp 2.0 Оксана Щур.

Авторки: Вікторія Фещук, Оксана Хмельовська, Ірина Батуревич