Уже з моменту першого знайомства з книжкою малюкам варто вчитися вдумливому читанню. Причому йдеться не лише про літери й текст, а й про «читання» ілюстрацій — тобто про якомога тіснішу взаємодію з твором. Варто підкреслити: у доборі дитячої літератури важить не так вік, як рівень читацької компетенції. Це означає, що книжку, рекомендовану, скажімо, для десятирічки, може осилити й начитана семирічна дитина — і навпаки. Зрештою, знайомство з книжкою починати ніколи не пізно, і в будь-якому віці з нею можна корисно «гратися».
Про твори та короткий зміст дидактичних матеріалів для дошкільнят і молодших школярів, підготовлених у рамках проєкту «Валізка з книжками», розповідає їхня авторка, літературознавиця, експертка з читання і співавторка подкасту «Наразі без назви» Анастасія Євдокимова.
«Саме для такого продуктивного читання проєкт “Валізка з книжками з України” розробив дидактичні матеріали для роботи з книжками, які потрапили у бібліотеки по всій Європі. Кожен такий матеріал — це готовий сценарій навколокнижкового заходу. Модератор заходу читає твір разом з учасниками, ставить запитання до тексту, обговорює з дітьми прочитане та наостанок пропонує гру за твором. Модератором може стати кожен українськомовний дорослий, адже в дидактичках містяться універсальні поради — не лише про читання, а й про те, як згуртувати учасників, спонукати до образного мислення, надихнути».
Анна Третяк, «Про трьох відважних лицарів» (4–6 років)
Справжній лицарський епос для малят! У цій книжці сучасна українська письменниця Анна Третяк розповідає про пригоди трьох подруг, які уявляють себе лицарями, й тоді квартира перетворюється на середньовічний замок, а скейт — на коня.
Це книжка навчає, що задля пригод не обов’язково вирушати світ за очі — достатньо просто як слід пофантазувати. Вірним помічником у цьому під час гри стає модератор, але фантазії учасників також посприяють цікаві ілюстрації, які неодмінно варто розглядати та аналізувати. І на цій хвилі фантазій читачам пропонується намалювати пригодницькі лицарські сни.
В основу другої дидактички лягла збірка (точніше другий її том) українських авторських, народних та перекладних віршів, упорядкованих поетом і видавцем Іваном Малковичем у легендарній і такій улюбленій для багатьох поколінь серії.
Із цими дотепними віршиками можна навіть не гратися, достатньо просто читати чи розучувати їх — такі вони звучні й цікаві. Однак багато з-поміж них варті особливо пильної уваги та ігрової взаємодії. Учасникам пропонується прочитати разом з модератором сім віршів і виконати творчі завдання до них. Приміром, герой одного з віршів — пан слон Трубальський — справжній забувака й забуває навіть, який він сам на вигляд! Учасники мають намалювати пана Трубальського в дзеркалі, аби він завжди себе бачив і не забував. Подібні завдання дають змогу сповна уявити вірш і перетворити його з текстової мініатюри на цілу веселу історійку.
Як правильно ревіти, ось у чім питання! Збірка віршів сучасної української письменниці Олесі Мамчич дає на нього відповідь, хоч і неочевидну. Кожен вірш — історія про хлоп’ят і дівчаток, про тварин та про звичайні речі в нашій шафі, які насправді мають емоції й почуття, а з ними, як відомо, ще треба вміти давати раду.
Ця книжка — зовсім не повчальна, як може видатися з назви, а радше розважальна. Вона чудово підійде для активного читання: з руханками, декламуванням віршів разом уголос, а також інтерпретацією віршованих історій у власній творчості та спільних іграх. До речі, модераторові може знадобитися енциклопедія з хамелеонами, адже ці химерні тварини стають персонажами віршів, тож учасникам варто нагадати, які вони. Щоправда, спершу тих хамелеонів у віршах треба ще відшукати, адже вони так люблять грати у хованки!
Історії зі збірки сучасної естонської письменниці та ілюстраторки Пірет Рауд відбуваються в реальному або частково дофантазованому світі. А низка, без перебільшення, карколомних пригод героїв комічно й дотепно навчає знаходити радісний вихід із безвихідних і безрадісних ситуацій.
Завдання дидактичних матеріалів до цієї книжки спрямовані на тактильне пізнання світу, а заразом і осмислення прочитаного: ідеться про ліплення з пластиліну. Так, до кожної історії є запитання на креативність, яке закликає читача прожити фрагмент історії тактильно, тобто вигадати й виліпити його власноруч. Наприклад, один міський голова мріяв про сад із скульптурами — отже, чом би не втілити його мрію та не зліпити скульптуру?
Галина Вдовиченко, «Сова, яка хотіла стати жайворонком» (5–8 років)
Повчальне оповідання сучасної української письменниці Галини Вдовиченко розповідає про сову, яка прагнула змінити свій графік і прокидатися рано-вранці, як жайворонок. Історія, очевидно, не лише про птахів, а й про особливості та кордони кожного, які потрібно розуміти й поважати.
Модератор має допомогти читачам засвоїти поняття «сови» та «жайворонки» у контексті людських біоритмів. Для цього пропонується вдумливе читання з малюванням. Після кожного прочитаного розгорту модератор розглядає з учасниками ілюстрації та ставить запитання, що підштовхують до круговерті ідей: учасники мають уявити, якого кольору мав би бути спортивний костюм у сови або якої форми мали би бути її чудернацькі сонячні окуляри.
Основою для наступного дидактичного матеріалу стала чудна, чудернацька й чудесна збірка віршів сучасного українського письменника Григорія Фальковича. Головні герої поетичних текстів — тварини. Це не дивина для дитячої поезії, але обставини і збіги, місця й вбрання героїв віршів Фальковича точно мають чим здивувати.
Це той випадок, коли перечитувати кожен вірш хочеться знову і знову, адже вони так і просяться бути прочитаними ще і ще. Та й відбуваються в них диво-дивні речі, що їх так одразу й не збагнеш: лунає «Тиша тиха і тихіша», хтось живе «В намальованім будинку», звідкись узявся «Синій апельсин», а комашка вічно пише нікому… Охопити все за одну гру неможливо, тому модератор читає учасникам десять віршиків зі збірки. У процесі читання діти мають виконати одне почесне завдання до кожного вірша: якось допомогти героєві здолати труднощі. Наприклад підібрати для ведмежати ідеальний квітковий капелюшок, аби сонце стало до нього лагіднішим.
Це ілюстрована історія про дівчинку та її маму, які дуже любили й цінували котів, а ще… тишу. І єдиним місцем, де вони могли знайти цю тишу, стала бібліотека. Мама там працювала, а дівчинка досхочу мандрувала книжковими світами.
Ця історія — насамперед про спільні цінності, спільну любов і втіху. Героїнь захоплює чар бібліотечної тиші. Завдання читачів — збагнути, як магія бібліотеки діє на маму з донькою, на дорослу й на маленьку людину. Опорні запитання допоможуть учасникам і самим зосередитися, поміркувати в тиші, почути її… А потім зробити разом паперового кота, улюбленця мами й доньки! Бо ж без нього в бібліотеці — ніяк.
Це коротка, але незвичайна історія-екскурсія: її проводить найвища гора в Україні — Говерла! Книжка сповнена цікавих та майстерно проілюстрованих фактів із життя Карпатських гір.
Родзинкою в опрацюванні цієї книжки (звісно, після читання та обговорення) є творче завдання — ігровий квест. Учасники діляться на команди і відповідають на запитання. Кожна правильна відповідь наближає читачів до вершини Говерли. Учасники працюють у командах, що закладає навички гуртової роботи, а перемагає та команда, що досягла вершини першою. Для цього інтерактиву модератор має заздалегідь подбати про модель гори (наприклад, схематичне зображення на дошці чи плакаті) та стікери для команд, аби записувати на них відповіді на запитання квесту.
Ілюстрована пізнавальна книжка про життя сов від сучасної української письменниці Саші Кочубей — сюрприз також і для допитливої малечі, котра цікавиться птахами. Книжка оповідає про родину сов, яка шукала собі нове житло — місце для гніздування. Також у ній міститься багато фактів про життя цих птахів.
Як бачимо, сова в нашій книжковій валізці — часта гостя. Ця книжка, однак, не просто гарна вигадка, а справжня художня енциклопедія, цілковито присвячена саме цьому благородному видові. Після читання учасникам пропонується уявити себе совами й виконати вправи-руханки, а заразом і простежити, які проблеми доводиться вирішувати совам, коли вони шукають їжу, місце для гніздування чи — зовсім як люди — залагоджують свої побутові клопоти.
Багато українських читачів знають казку про півника та двох мишенят. Виявляється, такі герої-бешкетники живуть не лише в нашому фольклорі. Австрійський художник і письменник Ервін Мозер знайомить читачів із двома спритними мишенятами, яких звати Мануель і Діді.
Ці приятелі вічно втрапляють у такі чудернацькі історії, що завжди мусять шукати вкрай нестандартні рішення, аби виплутатися з них. Після обговорення мишачих перипетій учасникам пропонується пограти, так би мовити, у кризовий менеджмент і вигадати власне рішення до кожної з шести халеп, у які втрапили Мануель і Діді. Ба більше — рішення ці можна також намалювати, зліпити чи скомпонувати з підручних матеріалів.
Іван Андрусяк, «Усі пригоди Стефи і Чакалки» (7–10 років)
В основу наступного дидактичного матеріалу лягла збірка історій про персонажів сучасного українського письменника Івана Андрусяка, читацьких улюбленців — дівчинки Стефи та чудернацької істоти Чакалки.
От тільки проблема в тому, що ніхто достеменно не знає, яка вона — та Чакалка. Тож основне завдання читачів у роботі над цими матеріалами — уявити, побачити, оприявнити цю «викрадачку діток»! А відтак після спільного обговорення історій вередунки Стефи кожен з учасників матиме змогу виліпити їй свою неповторну Чакалку.
