Культура у процесі децентралізації: досвід Німеччини

Одним з напрямків співпраці є проведення щорічного спільного міжнародного семінару на актуальну тему. Цьогоріч обрали тему, присвячену політиці та фінансування діяльності культурних інституцій.
Тема не є вузькобібліотечною, тому аудиторія семінару розширилась.
Крім бібліотечних працівників різних рівнів, до участі у семінарі запрошувались представники органів місцевого самоврядування, установ культури – музеїв, мистецьких шкіл, будинків культури, центрів надання адміністративних послуг.

Чому саме досвід Німеччини нас цікавить? Німеччина, як федеративна республіка з поділом на землі, має досвід проведення децентралізації з якісною підтримкою розвитку культури та культурної політики. Досвід Німеччини може бути дійсно корисним для України, тому Goethe-Institut в Україні та Українська бібліотечна асоціація в результаті й звернулись до Патріка Фьоля, експерта з культурного розвитку, тренера з питань культурного менеджменту, засновника і директора «Мережі культурних консультацій» у Берліні, члена правління підрозділу «Освіта і дискурс» Goethe-Institut. Під час німецько-українського науково-практичного онлайнового семінару «Діяльність культурних інституцій: політика та фінансування» він поділився узагальненим досвідом проведення децентралізації, викликами та можливостями, які постали перед закладами культури у Німеччині у зв’язку з цим трансформаційним процесом. п. Фьоль працює з Україною понад 6 років у сфері розвитку культури й має непересічне уявлення про особливості української культурної політики. 

Goethe Institut Ukraine
Згадуючи поняття культурної політики слід враховувати, що в Україні центральним органом, який опікується цим питанням, є Міністерство культури та інформаційної політики.  В Німеччині, на відміну від України, такої централізованої інституції немає, й питання культури вирішується на рівні кожної з 16 федеративних земель і малих громад. На федеральному рівні працює державний секретар з питань культури, який має дуже вузькі завдання та більше вповноважений на формування міжнародної культурної політики. На рівні земель функціонують земельні міністерства культури, на рівні міст та округів – відомство або управління культури й така інституція може одночасно опікуватись не тільки місцевими питаннями культури, а й освітою, спортом тощо. 

Незважаючи на децентралізацію, є загальний підхід в Німеччині – культура має підтримуватись на державному рівні. З наявністю державного фінансуванням є й державні управлінці, представники управлінь культури та відповідно правове забезпечення. Одним з головних напрямків у Німеччині є захист культурної спадщини, промоція та просування сучасного мистецтва, освітній напрямок культури та залучення населення до цього процесу. Новий напрямок – культурний туризм, що робить культурні пропозиції стають помітними. 

План розвитку культури розробляють на місцях. Якщо говорити про вектор розвитку культурної політики у Німеччині, то є основні концепції: «Збереження культури» після Другої світової війни, що включало відбудову культурної інфраструктури, збереження пам’яток історії та активна робота у відродженні культурного іміджу «класичної» Німеччини через акцент на німецьких поетах та мислителях. Інша концепція у 70-х роках переглядає підхід збереження, який виключає широкий прошарок населення, та навпаки зробити культуру доступною для кожного через відкриття соціокультурних центрів. З 2000-х панував інший підхід «Культура від усіх» – сприйняття потреб населення, партисипативний підхід, тобто не просто реагувати на пропозицію, а активно долучатись та самим робити такі пропозиції.  Й бібліотеки активно включались на місцях у цей процес. Державне фінансування дозволяє збалансовано підтримувати різні сфери культури, на відміну від приватного фінансування, де певні сфери можуть недоотримувати необхідну підтримку. 
Goethe Institut Ukraine
Якщо розглядати Німеччину у розрізі розподілу по сферам, то найбільша частка припадає на виконавське мистецтво – театри та музика, музеї та бібліотеки. Децентралізація культури має низку переваг, проте розробка життєздатних моделей швидкого реагування на виклики цифровізації, які враховують велику кількість гравців, гетерогенність інфраструктур, різноманіття політик та концепцій, є складним процесом. Тому в Німеччині, як і в Україні розпочався процес створення стратегії та дорожніх карт культурного розвитку.

Щодо підтримки проєктів громад та громадян, на кшталт Українського культурного фонду при Міністерстві культури та інформаційної політики України, в Німеччині існують програми підтримки локальних проєктів від громадян чи неурядових організацій, на які можна подаватись раз на рік. Також фінансову підтримку надають місцеві фонди та Європейський союз. Загальнодержавного прямого фінансування громад немає, проте є Культурний фонд Федерації (Kulturstiftung des Bundes), який має фінансову підтримку з федерального бюджету. Подаватись на участь у різних програмах Фонду можуть неурядові організації, громади та громадяни.

Понад 50% населення Німеччини проживає у маленьких містечках, тому важливо приділяти увагу питанню формування та підтримки культурної політики у регіонах. Як результат, було впроваджено різноманітні програми підтримки культури у містечках та селищах. Сільські території дуже неоднорідні з різними особливостями – з демографічною проблемою й відтоком молоді, віддалені від центру території або навпаки надто близько розташовані до великих міст. Культурний розвиток громади спонукає мешканців громади долучатись до дій, спрямованих на розбудову та покращення їхніх спільних культур. Якщо культура є тим, що нас пов’язує, то культурний розвиток – є інструментом гармонійного регулювання та зміцнення зв’язку. Культурний розвиток передбачає, що культура не пасивна, а активна, зростаючи ми щодня створюємо нові компоненти. Культурний розвиток передбачає, що кожен має право на культуру – це не привілей окремої людини. 
Goethe Institut Ukraine
На прикладі Тюрингії, федеральної землі колишньої частина НДР, розглянемо формування культурної політики у регіоні. Спочатку було розроблено загальну земельну концепцію розвитку. Далі сформували концепції розвитку культури двох пілотних (модельних) регіонів, умовно північний та південний. Для цього було проведено аналітику, які є інституції, партнери, потім воркшопи та інтерв’ю, виявлення мережі співпраці. Далі вже проводилась реалізація  культурної регіональної концепції у громадах, які виявили долучитись до цього процесу, й тривала орієнтовно 2-4 роки. Коли розпочинається процес розробки культурної стратегії, з’являють нові спонсори проєктів культурного розвитку як з приватного сектору, так і з державного. Культура може об’єднувати. Маленькі ініціативи можуть зібрати різних гравців. 

Розвиток культури у сільській місцевості передбачає аналіз конкретної локації – десь культурна пропозиція має бути «стаціонарною», десь мобільною. При цьому, п. Фьоль виокремив три базові аспекти для формування культурної політики містечок та сіл, що включає залученість до культури – активна участь громадян, видимість культурних пропозицій та збалансоване поєднання класичного збереження культурної спадщини разом із розвитком сучасних проєктів. Для цього потрібні не тільки управління культури, а й основні гравці сфери, наприклад, бібліотеки, які мають простори для реалізації та певне бачення розвитку.
Багато, що можна зробити у сфері культури, й тоді малі міста стануть великими. Важливо було зробити так, щоб культура була видимою. Наприклад, в Тюрингії є онлайнова платформа з культурними заходами міста та округу або ж додаток «Мандруй і відкривай культуру» для любителів пішохідних маршрутів, що включали природні та культурні пам’ятки. 

За дослідженням п. Фьоля бібліотеки у Німеччині та низці інших країн відіграють важливу роль у період соціальних та суспільних трансформацій як осередки діджиталізації, місця зустрічей та соціального контакту громади. Важливе значення культури особливо відчувається під час пандемії, оскільки відповідні заклади переважно зачинені. Зокрема в Німеччині бібліотеки є піонерами трансформацій, швидко реагують на зміни та втілюють їх. В рамках планування культурного розвитку відбувається низка процесів, цифрова трансформація бібліотек. Бібліотеки більше використовують соціальні мережі, медіа, нові підходи до взаємодії з користувачем, наприклад, онлайнові абонементи, бібліотечний Нетфлікс (безкоштовно на стрімінговому сервісі пропонують до перегляду знакові фільми). Бібліотеки, як показав карантин, активні та успішні у цифровому просторі. 

Виклики, які стоять перед сферою культури у Німеччині, це демографічні зміни, гетерогенність суспільства, соціальна інклюзія, й пандемія підкреслила значимість цих проблем. Одним з основних рішень є партисипативний підхід, тобто залучення цільової аудиторії до спільного вирішення проблем. Також пандемія показала хиткі позиції інституцій культури у подоланні нових викликів й одним із шляхів вирішення є співпраця з колегами зі сфери. 

Й приємно відмітити, що в Німеччині хорошим тоном є «щедре» фінансування бібліотек, як висловився п. Фьоль. Держава є одним із «виробників» культури, а бібліотеки, як публічні заклади з державним фінансуванням, слід розглядати саме у цьому секторі. Проте бібліотеки можуть співпрацювати з іншими секторами – приватним сектором (бізнесом) та громадським сектором. Патрік Фьоль вбачає бібліотеки як треті місця майбутнього – некомерційний простір для зустрічей, дозвілля дітей у позакласний час, простір для митців для самореалізації та культурних пропозицій. 
Goethe Institut Ukraine
У зв’язку з трансформаційними процесами децентралізації в Україні та потребою у підтримці закладів культури було сформовано Академію культурного лідера. Це є освітньою інституцією для працівників та керівників сфери культури, в рамках якої вдалось вибудувати плідну співпрацю з Міністерством культури та інформаційної політики України, Українським Інститутом культурної політики та Українським центром культурних досліджень. Загальними цілями Академії є: децентралізація, трансформація через культуру, подолання посттравматичного стресу, подолання звичок, мислення та структур, що ускладнюють діяльність, створення спільних проєктів. 

Академія є дійсно колаборацією багатьох учасників, яку розробили у 2015 році спільно з активістами, менеджерами  культурної сфери. Одним із покликань є пошук та об’єднання людей, активістів та неурядових організацій для співпраці та пошуку нових шляхів рішення у різних куточках України, а також сприяти координації різних сфер культури завдяки культурним менеджерам, «майстрам взаємодії». У 2018-2019 роках пройшла перша Академія культурного лідера, випускниками якої стало близько 70 учасників з усієї України. Академії 2.0 у 2020 році зібрала вже більше ніж 200 слухачів з усіх куточків України. Детальніше про Академію та можливості читайте тут (https://www.goethe.de/ins/ua/uk/kul/sup/cva.html).

Повністю переймати модель Німеччини у процесі децентралізації Україні звичайно не потрібно, проте кращий досвід та підходи до формування культурної політики, забезпечення належної підтримки сфери культури однозначно необхідно. Для України безумовно було б добре, щоб області, міста, містечка, селища мали більше можливостей програмувати культурну політику, враховуючи локальні особливості. Спільне розуміння та співпраця культурних менеджерів, працівників культури та органів місцевого самоврядування дасть позитивний результат для збалансованого гармонійного розвитку українських громад.

За матеріалами  німецько-українського науково-практичного онлайнового семінару «Діяльність культурних інституцій: політика та фінансування» (19-20.04.2021 р.)

(c) Viktoriia Poliova privat