Бібліотеки під час пандемії
Пройшов рік з моменту оголошення перших карантинних обмежень й наступила нова реальність, яка змінила особисте та професійне життя майже кожної людини. У березні 2020 року Верховна рада України прийняла закони, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби. Як же працювати бібліотекам? – питання, які ставили собі керівники та працівники бібліотек, адже прецедентів чи процедури дій не було. Ситуація вимагала оперативного прийняття рішень та дій – звернення до державних органів по роз’яснення, консультації з колегами та обмін досвідом роботи колег з України та в світі.
Бібліотекарі швидко зорієнтувались й переформатували свою роботу:налагодили дистанційну роботу працівників, що включає електронну комунікацію, електронний документообіг, перерозподіл обов’язків, систему контролю за виконанням задач та звітності; забезпечили відповідні санітарно-гігієнічні умови роботи у приміщенні бібліотеки; сфокусувались на зовнішній переважно електронній комунікації; дистанційне обслуговування користувачів із переведенням запланованих заходів в онлайн та впровадження нових форм та форматів роботи з користувачами.
Нині квітень 2021 року – бібліотеки функціонують та активно беруть участь у професійному та громадському житті. Вони не просто вижили, адаптувались та пристосувались, а вийшли на новий етап розвитку. Маючи такий прецедент, як робота в карантинних обмеженнях, бібліотечний менеджмент працює над вдосконаленням власної стратегії діяльності. Це включає такі етапи як організація роботи бібліотек у надзвичайній ситуації, вихід та подолання наслідків карантину.
Моральна підтримка громадян стала важливою частиною роботи, що включає мотивацію та підтримку як співробітників бібліотеки, так і користувачів. Бібліотеки допомагають людям не відчувати себе самотніми й проводять для них клуби по інтересам, онлайнові зустрічі з авторами книг, поетами, онлайнові читання для дітей, психологічні лекції та семінари із залученими спікерами.
Через переформатування роботи, у бібліотекарів з’явились можливості й потреби у підвищенні власної кваліфікації. Збільшилась кількість доступних онлайнових курсів з різних дисциплін та напрямків, які бібліотекарі активно проходили та ділились своїми здобутками й сертифікатами у мережі Facebook. Також важливо, що документ про проходження курсів зараховується й для обліку робочого часу на дистанційній роботі.
Більшість колег зазначають, що на ефективність роботи сильно впливає техніко-технологічний стан бібліотек та «дистанційних офісів», а також рівень цифрових навичок. І карантин став тим стимулом, щоб освоїти цифрові навички як самостійно, так і за підтримки бібліотек. Міністерство цифрової трансформації запустило національну онлайн-платформу з цифрової грамотності «Дія. Цифрова освіта» й розширює мережу хабів цифрової освіти, де стратегічним елементом стають саме бібліотеки. Також Міністерство цифрової трансформації за сприяння ВГО Українська бібліотечна асоціація комп’ютеризує бібліотеки України. 5000 комп’ютерів буде передано бібліотекам, а станом на зараз – вже передано техніку у Вінницьку, Миколаївську області та Національну бібліотеку України ім. Вернадського та Національну бібліотеку ім. Ярослава Мудрого.
Згуртованість та дружність професійної спільноти дійсно допомогло бібліотекарям пройти карантин та організацію дистанційної та гібридної форми роботи. Саме інформаційна підтримка колег стала важливою складовою побудови дієвої стратегії діяльності бібліотек у період карантину, а саме: онлайнові конференції, семінари, тренінги, які проводять національні та державні бібліотеки, міжнародні та національні бібліотечні асоціації, методичні рекомендації на професійних ресурсах тощо.
Як же себе почувають колеги-бібліотекарі у новій реальності?
Щоб це з’ясувати я поставила декілька питань бібліотекарям з України та Німеччини про їхнє професійне життя у період карантину:
Ми перейшли до нової реальності. Виклики, які кидає нам життя, стають можливістю для впровадження нових якісних змін. Назвіть три аспекти позитивної трансформації з Вашої професійної та навколо професійної сфери у зв’язку з карантином.
Опишіть, яку найбільшу проблему Ви намагаєтесь зараз подолати у своїй бібліотеці.
Уявіть собі, що Ви можете відправити коротку телеграму собі у 2019 рік. Щоб Ви собі побажали чи порекомендували?
Яким Ви вбачаєте майбутнє бібліотек?
Аспектів позитивної трансформації у зв’язку з карантином в моєму бібліотечному оточенні багато. Але якщо говорити про три найголовніші, то це насамперед оперативний перехід до цифрової мобільності в управлінні бібліотеками, в наданні дистанційних бібліотечних послуг та в організації бібліотечних онлайн-заходів. Про соціальну відповідальність, взаємну підтримку, готовність навчатися, комунікувати, креативити з більшістю моїх колег говорити не доводиться, тому що це є і було завжди у бібліотечній сфері. А в такий непростий момент як карантин – це стає особливо в нагоді.
Одна з найбільших проблем - комплекс питань внутрішньої комунікації бібліотеки. По багатьом пунктам ми (я про весь колектив) - єдині, сповідуємо однакові цінності, поважаємо авторитетні думки кожного, але є специфіка організації, складнощі в розумінні певної проблеми різними учасниками процесу. Звісно, що існують розбіжності в парадигмах мислення серед топ-менеджменту бібліотеки. Це нормально. Іноді це непросто, але і цікаво водночас.
Телеграма була б дуже приватною і без професійних акцентів. Приблизно так - "В будь-якій ситуації зберігай спокій, більше слухай ніж говори, більше рухайся та подорожуй і обов'язково зустрінься восени-2019 десь на березі Егейського моря з університетськими подругами, яких розкидало по всьому світу. Наступні зустрічі відкладаються з технічних причин".
Майбутнє бібліотек – звичайно не буде суто дистанційним. Життєдайним, не інакше! Бібліотеки в майбутньому (вони сьогодні теж вже є) – місце, яке притягує, цікавить, хвилює і заспокоює. Місце куди повертаєшся кожного разу із задоволенням, користувач ти, чи бібліотекар. Цифра перемагає, але вона не заперечує традиції співтворення, енергетику живого спілкування чи улюблену заюзану книжку. Тому в майбутніх бібліотеках усі формати читання, розвитку, навчання і дослідження вітаються. В тренді залишаться якісні актуальні ресурси, електронні колекції, найкращі книги, комфортні фізичні та віртуальні простори, розумні та сервісні бібліотекарі (можливо буде інший класифікатор професій, тут не прогнозую). Зручність для кожного – досвідченого книгомана чи маленького початківця, смарт-рішення на всіх управлінських рівнях, мінімізація фізичного навантаження персоналу і максимальна ефективність ІТ-рішень – ЦЕ все має бути в усіх наших бібліотеках, в цій країні і в цьому житті!
У нас дуже великий позитивний досвід у сфері цифрових технологій. Більшість нарад, робочих зустрічей перейшли в онлайновий формат. Колеги та колежанки, які раніше мали невеликий досвід роботи в онлайні, освоїли діджитальні технології та вже не мають до них остраху.
Під час жорсткого карантину в Німеччині ми змогли пройти навчальні курси, які нас цікавили, але в робочий час ми не мали на них часу (наприклад, мовні курси, курси з цифрових засобів масової інформації, авторські права, законодавство про ЗМІ).
Зважаючи на те, що бібліотеки в Берліні відкрилися обмежено (обмежений доступ для людей, макс. 15 хвилин перебування), виключно для взяття на абонемент та повернення книг / компакт-дисків / DVD-дисків тощо, стає зрозумілим, що багато людей користуються бібліотеками як місцями відпочинку. Попит на книговидачу та користування медіа є невеликим, тому бібліотека, як місце перебування та як місце роботи більше затребувана. Це спонукає нас більше не сприймати бібліотеки як просто місця для книг.
Наша найбільша проблема під час карантину полягає в тому, що багато людей, або навіть шкільні класи, зараз шукають альтернативні простори замість бібліотек. Для нас буде великим викликом повернути цих людей до бібліотеки. Крім того, взаємодія та співпраця (зі школами, асоціаціями тощо) в даний час майже нульова. Щоб відновити цю взаємодію та співпрацю, знадобиться багато роботи.
Я б порекомендував "Не здавайтесь! Ми всі сильніші, ніж думаємо!" Я ніколи не думав, що ми можемо впоратися з усіма проблемами так добре і що ми зможемо так впоратись з усіма змінами та обмеженнями. Я дуже гордий і вдячний багатьом колегам!
Як прихильник ідеї Зеленої бібліотеки, я переконаний, що в майбутньому бібліотеки будуть місцями, де екологічна стійкість є взірцевою і практикується соціальна стійкість. Ми об’єднуємо людей, надихаємо їх та допомагаємо їм справлятися зі своїми проблемами та питаннями. Бібліотеки допомагають зробити місто приємнішим та згуртованішим. Ми допомагаємо боротися з кліматичним колапсом і підтримуємо людей в боротьбі зі зміною клімату. Ми можемо це зробити, тому що бібліотеки - це місця натхнення, місця зустрічей та місця навчання!
Напевно, найважливіше для мене це було усвідомлення та сприйняття того, що як раніше вже не буде. Почати жити новим днем з новими ідеями та підходами, не жалкувати за тим що було, а працювати для того, щоб стало краще. Не менш важливим для мене стало вміння бачити в людях їх можливості і знати де їх застосувати. І, звичайно, швидко підлаштовуватися під обставини, в які ти потрапив. Це стосується усього: і роботи, і проблемних ситуацій, і задач, які щодня "нарізає" життя.
Ми зараз проживаємо дуже цікавий для себе період, який потім ще будемо дуже довго згадувати, аналізувати і робити свої висновки. Змінилися ми і змінилися наші підходи до роботи. Якщо говорити про проблему, і я справді можу назвати це ПРОБЛЕМОЮ, то це в першу чергу мотивація в роботі. Як же вирішити цю проблему?! Рішення вже давно знайдено і це моя директорка! Вона завжди вміє підібрати потрібні слова, які, часом, мені так потрібно почути, щоб в душі знову запалився мій вогник.
Зараз так ностальгійно озираюсь на 2019 рік і розумію, що я все робила правильно. З чого такі висновки?! Бо бачу результати! Рекомендації?! Є тут декілька:
Задавати якомога більше питань. Про все і всім. Більше питань – більше корисної інформації, яка тобі знадобиться у майбутньому. Уникати “негативних” людей. Позбуватися таких людей - це не егоїзм, це любов та повага до себе та свого ментального здоров’я.
Завжди казати “так!”. “Так!” новим проектам. “Так!“ щирим посиденькам з колегами. “Так!“ крейзі думкам, які прийшли тобі в голову опівночі (а вже зранку ти будеш прописувати як їх реалізувати). І ще одне - вміти “чути” поради і “сортувати”, адже від цього залежить твоє майбутнє)
Чомусь роль, престиж та важливість бібліотек зараз, на жаль, бажає кращого. Але як зробити, щоб книгозбірники стали простором комфорту і, найважливіше, місцем, яке радо приймає УСІХ? Де тебе завжди чекають і, головне, у тебе є вибір – читати книгу чи посидіти в інтернеті, поспілкуватися з друзями чи пограти в теніс. Так, бібліотека майбутнього, це там, де не нав’язують календарні заходи, а цікавляться твоїм бажанням, і, головне, відгукуються на нього.
В бібліотеці хочеться почуватися, як вдома. Не боятися щось взяти, запитати чи випити чаю. Бути тим відкритим доступним простором, де без страху можна зробити крок в ту частину книгозбірника, яку раніше чомусь було заборонено бачити відвідувачу.
Книга, безумовно, в бібліотеці повинна бути, але вона не в пріоритеті. Спілкування, співпраця, інформація (книга), саме в такій послідовності має працювати бібліотека, в яку хочеться приходити. Вміти залучити відвідувача чимось іншим, окрім книги – це питання саме до вашої креативності і бажання.
Онлайнові послуги вже були важливою частиною сервісів бібліотеки. Вони стали ще важливішими, і багато з них (наприклад, стрімінгові події та відеоконференції) збережуть своє місце у повсякденному житті після пандемії. Значно покращилася згуртованість та співпраця в колективі, креативний підхід до вирішення проблем. Ще ми навчились адаптуватися до нових умов більш гнучко, швидше та спритніше.
На даний момент у нас є третій локдаун, під час якого бібліотеки повинні закриватися і можуть запропонувати лише послугу "самовивозу" книг. Протягом останніх 10 років бібліотеки виконували важливу функцію в суспільстві як «третє місце» (місце перебування та зустрічі) – зараз ми пробуємо цю функцію відновити за допомогою діджитальних послуг (майстер-класи, заходи, цифрові медіа, онлайнові консультації щодо досліджень у галузі цифрової літератури, діяльність у соціальних мережах тощо).
Повідомлення, яке я б собі направила у 2019 рік було б коротким: «Вірте у важливість бібліотек - незважаючи ні на що».
Я бачу майбутнє бібліотек дуже позитивно! Нещодавно нам вдалося надзвичайно покращити роль бібліотек і перетворити їх на соціально необхідні установи - багато нових бібліотечних приміщень у багатьох країнах показують, що це усвідомлення дійшло і до політиків. Якщо ми будемо продовжувати цей шлях, не потрібно турбуватися про існування бібліотек, навіть у повністю оцифрованому суспільстві - навпаки!
Хвилеподібний перехід з однієї «кольорової зони» карантину до іншої, дуже гнучке планування з можливістю швидкого внесення змін – так нині балансують бібліотеки у своїй роботі, залишаючись активними та видимими у суспільстві при, переважно, онлайновій діяльності. Попереду все ж таки вихід з карантину, усунення його наслідків та пристосування до нових реалій життя. Ми скучили за живим спілкуванням і масовими заходами, офлайновими конференціями, семінарами, тренінгами, професійними візитами в межах України та закордон. Але поки залишаємось у безпечній зоні, максимально використовуємо можливості нових інформаційних технологій та плануємо життя та діяльність на майбутнє.
Моральна підтримка громадян стала важливою частиною роботи, що включає мотивацію та підтримку як співробітників бібліотеки, так і користувачів. Бібліотеки допомагають людям не відчувати себе самотніми й проводять для них клуби по інтересам, онлайнові зустрічі з авторами книг, поетами, онлайнові читання для дітей, психологічні лекції та семінари із залученими спікерами.
Через переформатування роботи, у бібліотекарів з’явились можливості й потреби у підвищенні власної кваліфікації. Збільшилась кількість доступних онлайнових курсів з різних дисциплін та напрямків, які бібліотекарі активно проходили та ділились своїми здобутками й сертифікатами у мережі Facebook. Також важливо, що документ про проходження курсів зараховується й для обліку робочого часу на дистанційній роботі.
Більшість колег зазначають, що на ефективність роботи сильно впливає техніко-технологічний стан бібліотек та «дистанційних офісів», а також рівень цифрових навичок. І карантин став тим стимулом, щоб освоїти цифрові навички як самостійно, так і за підтримки бібліотек. Міністерство цифрової трансформації запустило національну онлайн-платформу з цифрової грамотності «Дія. Цифрова освіта» й розширює мережу хабів цифрової освіти, де стратегічним елементом стають саме бібліотеки. Також Міністерство цифрової трансформації за сприяння ВГО Українська бібліотечна асоціація комп’ютеризує бібліотеки України. 5000 комп’ютерів буде передано бібліотекам, а станом на зараз – вже передано техніку у Вінницьку, Миколаївську області та Національну бібліотеку України ім. Вернадського та Національну бібліотеку ім. Ярослава Мудрого.
Згуртованість та дружність професійної спільноти дійсно допомогло бібліотекарям пройти карантин та організацію дистанційної та гібридної форми роботи. Саме інформаційна підтримка колег стала важливою складовою побудови дієвої стратегії діяльності бібліотек у період карантину, а саме: онлайнові конференції, семінари, тренінги, які проводять національні та державні бібліотеки, міжнародні та національні бібліотечні асоціації, методичні рекомендації на професійних ресурсах тощо.
Як же себе почувають колеги-бібліотекарі у новій реальності?
Щоб це з’ясувати я поставила декілька питань бібліотекарям з України та Німеччини про їхнє професійне життя у період карантину:
Ми перейшли до нової реальності. Виклики, які кидає нам життя, стають можливістю для впровадження нових якісних змін. Назвіть три аспекти позитивної трансформації з Вашої професійної та навколо професійної сфери у зв’язку з карантином.
Опишіть, яку найбільшу проблему Ви намагаєтесь зараз подолати у своїй бібліотеці.
Уявіть собі, що Ви можете відправити коротку телеграму собі у 2019 рік. Щоб Ви собі побажали чи порекомендували?
Яким Ви вбачаєте майбутнє бібліотек?
Світлана Барабаш, вчений секретар Бібліотеки КПІ:
Одна з найбільших проблем - комплекс питань внутрішньої комунікації бібліотеки. По багатьом пунктам ми (я про весь колектив) - єдині, сповідуємо однакові цінності, поважаємо авторитетні думки кожного, але є специфіка організації, складнощі в розумінні певної проблеми різними учасниками процесу. Звісно, що існують розбіжності в парадигмах мислення серед топ-менеджменту бібліотеки. Це нормально. Іноді це непросто, але і цікаво водночас.
Телеграма була б дуже приватною і без професійних акцентів. Приблизно так - "В будь-якій ситуації зберігай спокій, більше слухай ніж говори, більше рухайся та подорожуй і обов'язково зустрінься восени-2019 десь на березі Егейського моря з університетськими подругами, яких розкидало по всьому світу. Наступні зустрічі відкладаються з технічних причин".
Майбутнє бібліотек – звичайно не буде суто дистанційним. Життєдайним, не інакше! Бібліотеки в майбутньому (вони сьогодні теж вже є) – місце, яке притягує, цікавить, хвилює і заспокоює. Місце куди повертаєшся кожного разу із задоволенням, користувач ти, чи бібліотекар. Цифра перемагає, але вона не заперечує традиції співтворення, енергетику живого спілкування чи улюблену заюзану книжку. Тому в майбутніх бібліотеках усі формати читання, розвитку, навчання і дослідження вітаються. В тренді залишаться якісні актуальні ресурси, електронні колекції, найкращі книги, комфортні фізичні та віртуальні простори, розумні та сервісні бібліотекарі (можливо буде інший класифікатор професій, тут не прогнозую). Зручність для кожного – досвідченого книгомана чи маленького початківця, смарт-рішення на всіх управлінських рівнях, мінімізація фізичного навантаження персоналу і максимальна ефективність ІТ-рішень – ЦЕ все має бути в усіх наших бібліотеках, в цій країні і в цьому житті!
Тім Шуманн, Директор Міської бібліотеки Генріх Бьоль району Панков міста Берлін
Під час жорсткого карантину в Німеччині ми змогли пройти навчальні курси, які нас цікавили, але в робочий час ми не мали на них часу (наприклад, мовні курси, курси з цифрових засобів масової інформації, авторські права, законодавство про ЗМІ).
Зважаючи на те, що бібліотеки в Берліні відкрилися обмежено (обмежений доступ для людей, макс. 15 хвилин перебування), виключно для взяття на абонемент та повернення книг / компакт-дисків / DVD-дисків тощо, стає зрозумілим, що багато людей користуються бібліотеками як місцями відпочинку. Попит на книговидачу та користування медіа є невеликим, тому бібліотека, як місце перебування та як місце роботи більше затребувана. Це спонукає нас більше не сприймати бібліотеки як просто місця для книг.
Наша найбільша проблема під час карантину полягає в тому, що багато людей, або навіть шкільні класи, зараз шукають альтернативні простори замість бібліотек. Для нас буде великим викликом повернути цих людей до бібліотеки. Крім того, взаємодія та співпраця (зі школами, асоціаціями тощо) в даний час майже нульова. Щоб відновити цю взаємодію та співпрацю, знадобиться багато роботи.
Я б порекомендував "Не здавайтесь! Ми всі сильніші, ніж думаємо!" Я ніколи не думав, що ми можемо впоратися з усіма проблемами так добре і що ми зможемо так впоратись з усіма змінами та обмеженнями. Я дуже гордий і вдячний багатьом колегам!
Як прихильник ідеї Зеленої бібліотеки, я переконаний, що в майбутньому бібліотеки будуть місцями, де екологічна стійкість є взірцевою і практикується соціальна стійкість. Ми об’єднуємо людей, надихаємо їх та допомагаємо їм справлятися зі своїми проблемами та питаннями. Бібліотеки допомагають зробити місто приємнішим та згуртованішим. Ми допомагаємо боротися з кліматичним колапсом і підтримуємо людей в боротьбі зі зміною клімату. Ми можемо це зробити, тому що бібліотеки - це місця натхнення, місця зустрічей та місця навчання!
Жанна Ільїна, бібліотекар-куратор в Молодіжному Центрі “М-Формація”
Ми зараз проживаємо дуже цікавий для себе період, який потім ще будемо дуже довго згадувати, аналізувати і робити свої висновки. Змінилися ми і змінилися наші підходи до роботи. Якщо говорити про проблему, і я справді можу назвати це ПРОБЛЕМОЮ, то це в першу чергу мотивація в роботі. Як же вирішити цю проблему?! Рішення вже давно знайдено і це моя директорка! Вона завжди вміє підібрати потрібні слова, які, часом, мені так потрібно почути, щоб в душі знову запалився мій вогник.
Зараз так ностальгійно озираюсь на 2019 рік і розумію, що я все робила правильно. З чого такі висновки?! Бо бачу результати! Рекомендації?! Є тут декілька:
Задавати якомога більше питань. Про все і всім. Більше питань – більше корисної інформації, яка тобі знадобиться у майбутньому. Уникати “негативних” людей. Позбуватися таких людей - це не егоїзм, це любов та повага до себе та свого ментального здоров’я.
Завжди казати “так!”. “Так!” новим проектам. “Так!“ щирим посиденькам з колегами. “Так!“ крейзі думкам, які прийшли тобі в голову опівночі (а вже зранку ти будеш прописувати як їх реалізувати). І ще одне - вміти “чути” поради і “сортувати”, адже від цього залежить твоє майбутнє)
Чомусь роль, престиж та важливість бібліотек зараз, на жаль, бажає кращого. Але як зробити, щоб книгозбірники стали простором комфорту і, найважливіше, місцем, яке радо приймає УСІХ? Де тебе завжди чекають і, головне, у тебе є вибір – читати книгу чи посидіти в інтернеті, поспілкуватися з друзями чи пограти в теніс. Так, бібліотека майбутнього, це там, де не нав’язують календарні заходи, а цікавляться твоїм бажанням, і, головне, відгукуються на нього.
В бібліотеці хочеться почуватися, як вдома. Не боятися щось взяти, запитати чи випити чаю. Бути тим відкритим доступним простором, де без страху можна зробити крок в ту частину книгозбірника, яку раніше чомусь було заборонено бачити відвідувачу.
Книга, безумовно, в бібліотеці повинна бути, але вона не в пріоритеті. Спілкування, співпраця, інформація (книга), саме в такій послідовності має працювати бібліотека, в яку хочеться приходити. Вміти залучити відвідувача чимось іншим, окрім книги – це питання саме до вашої креативності і бажання.
Ганнелор Фогт, директорка Міської бібліотеки міської Кельн
На даний момент у нас є третій локдаун, під час якого бібліотеки повинні закриватися і можуть запропонувати лише послугу "самовивозу" книг. Протягом останніх 10 років бібліотеки виконували важливу функцію в суспільстві як «третє місце» (місце перебування та зустрічі) – зараз ми пробуємо цю функцію відновити за допомогою діджитальних послуг (майстер-класи, заходи, цифрові медіа, онлайнові консультації щодо досліджень у галузі цифрової літератури, діяльність у соціальних мережах тощо).
Повідомлення, яке я б собі направила у 2019 рік було б коротким: «Вірте у важливість бібліотек - незважаючи ні на що».
Я бачу майбутнє бібліотек дуже позитивно! Нещодавно нам вдалося надзвичайно покращити роль бібліотек і перетворити їх на соціально необхідні установи - багато нових бібліотечних приміщень у багатьох країнах показують, що це усвідомлення дійшло і до політиків. Якщо ми будемо продовжувати цей шлях, не потрібно турбуватися про існування бібліотек, навіть у повністю оцифрованому суспільстві - навпаки!
Хвилеподібний перехід з однієї «кольорової зони» карантину до іншої, дуже гнучке планування з можливістю швидкого внесення змін – так нині балансують бібліотеки у своїй роботі, залишаючись активними та видимими у суспільстві при, переважно, онлайновій діяльності. Попереду все ж таки вихід з карантину, усунення його наслідків та пристосування до нових реалій життя. Ми скучили за живим спілкуванням і масовими заходами, офлайновими конференціями, семінарами, тренінгами, професійними візитами в межах України та закордон. Але поки залишаємось у безпечній зоні, максимально використовуємо можливості нових інформаційних технологій та плануємо життя та діяльність на майбутнє.
