Третій гендер на півдні Мексики  Немає раю для муше

Серед сапотеків, корінних жителів південної Мексики, завжди існував третій гендер. Людина, яка народилася чоловіком, але відчуває себе жінкою і любить гетеросексуальних чоловіків, без надії на те, що його любов буде взаємною.

Багато традиційних народів не класифікують відношення до гендеру бінарно. У них є третя, десь навіть четверта стать, з фіксованим місцем у суспільстві. Вони сприймають стать людини не з погляду сексуальності, а з погляду культурної ідентичності, духовності та традицій.

Лукас Авенданьо (47) народився «хлопчиком» на півдні Мексики. «Мені завжди було зрозуміло, що те, як я рухаюся, те, як я розмовляю, відрізняється від інших хлопців. Мені подобалося допомагати мамі на кухні і доглядати за лялькою, як за дитиною. Під час дитячих ігор я собі природно обирав жіночі ролі та давав собі жіночі імена. Інші діти вважали це нормальним». Батько дуже рано зрозумів, що в його домі, окрім доньки та синів, є муше. Він був боксером. Усіх дітей навчив боксувати. «Він навчав і виховував мене як чоловіка. Вірив, що таким чином захистить мене від усього поганого, що чекає мене на світі, як муше».

У культурі, яка возвеличує дівчат як принцес і королев, Лукас страждав. Красиво одягнена дівчина завжди була королевою фієсти. Він теж цього прагнув. Традиційного колоритного оахакського костюма, зачіски, макіяжу, сміливої помади на губах. Коли його сестра святкувала квінсеанеру, велике святкування п'ятнадцятиріччя, і коли через декілька років вона одягла весільну сукню, він радів разом з нею і водночас сумував, що ніколи не зазнає нічого подібного.
 
Жінка в тілі чоловіка
Якщо я хочу зрозуміти, з чого складається особистість Лукаса, я повинна відмовитися від західного способу мислення, згідно з яким ми автоматично думаємо про людей та їхні душі в бінарному коді чоловік-жінка. Дивлюся, як Лукас закидає довгу косу через плече, схиляє голову, підіймає очі і усміхається. У цьому є багато жіночності, хоча фізично переді мною чоловік. Ми зустрілися в Мехіко. Лукас був сьогодні в урядових установах, щоб розшукати свого зниклого брата Бруно. Офіційно він чоловік, це написано в його посвідченні, і на фото він схожий на чоловіка. Його б не пустили до урядових установ, якби він одягнувся як жінка і наклав на обличчя макіяж. Тому на ньому джинси і біла сорочка. Іноді носить чоловічий одяг, щоб почувати себе в безпеці. У мексиканському суспільстві, пронизаному мачизмом і католицизмом, бути муше нелегко. Часто вони стикаються не тільки з нерозумінням і презирством, а й з фізичними нападами.

Але Лукас народився в містечку Хучітан-де-Сарагоса в південному мексиканському штаті Оахака, там, де для корінних мешканців, сапотеків, третя стать була природною частиною суспільства. Муше це людина, яка народилася чоловіком, але відчуває себе жінкою і любить гетеросексуальних чоловіків, без надії на те, що його любов буде взаємною. Це так і залишилося мрією, фікцією, бо навіть якби чоловік піддався муше, він зрештою міг би покохати її лише як чоловіка... Одні муше жили життям жінок, інші – життям чоловіків, треті поневірялися між цими двома статями, і нікому це не здавалося дивним. «Аж іспанські колонізатори принесли нам сприйняття статі як чоловічої та жіночої», – каже Лукас.
 
Дві душі
Мексиканському соціологу Альфредо Міранді, який сім років вивчав феномен муше в Хучітані-де-Сарагоса, мати однієї з муше пояснила, що це дар від Бога: «Муше – це сапотекський термін для людини, яка фізіологічно належить до чоловічої статі, але чиї соціальні та суспільні характеристики є жіночими». Сапотеки також схильні говорити про муше як про людину, в якій дві душі. А даром Божим їх називають тому, що муші доглянуть за старим чи хворим. Навіть краще, ніж догляне жінка, бо «муше в собі поєднує жіночу ласку і чоловічу силу». Краще догляне ще й тому, що син одружиться, дочка вийде заміж, а на старість на допомогу батькам залишиться муше. «Сапотекська ідентичність муше як особи з двома душами створила особливу гендерну категорію з власним стилем життя та місцем у суспільстві», – каже Альфредо Міранде.

Отже, феномен муше не пов’язаний з сексуальністю у першу чергу. Муше займали важливе місце у функціонуванні суспільства сапотеків. Жінки тут були традиційно емансиповані. Вони не сиділи вдома з дітьми, мали свою роботу та заняття. Багато чоловіків ходили до океану ловити рибу. Батьки знали, що якщо крім синів і доньок у них вдома буде ще й муше, то вона подбає про інших дітей. Роль муше в Хучітані-де-Сарагоса сьогодні також полягає в організації вуличних фієст, так званих вела, і в прикрашанні костелів квітами.
 
Світ за колонізаторами
Лукас пояснює мені, що муше не визначає обов’язок виглядати зовні як жінка. Багато муші носять жіночий одяг, навіть макіяж і жіночі зачіски. Але багато з них цього не роблять. «Коли я одягаю жіночий одяг, то це не сучасний одяг, а традиційний оахакський костюм», – каже Лукас. «Для мене це водночас і політичний маніфест свободи, і збереження наших традицій». Саме це він і намагається показувати своїми танцювальними виступами. Вивчав антропологію та сучасний танець. Танцює в спідницях із воланами та робить собі виразний макіяж. Презентує нескінченний смуток і розгубленість, які відчуває в своїй душі кожна муше, коли сама себе не знає, а суспільство від неї відмовляється.

У листопаді муші в Хучітані-де-Сарагоса мають власну «Vela de las Intrepidas» («Парад безстрашних») «Я був двічі, але не почувався там добре, – продовжує Лукас. «Саме тому, що я не люблю примусове носіння жіночого одягу для показу та розваги».

Завдяки тому, що він усвідомив свою ідентичність як муше, Лукас почав більше думати про свою ідентичність як корінного американця із нації сапотеків. Один з його дідусів був іспанцем. Але він відчуває в собі більше крові сапотеків. «Іспанці принесли нам нову релігію та концепцію моногамії. Але у нашій традиції ми не маємо моногамних стосунків. Подібно до того, як у нас природно існує третя стать, полігамія також є природною».

Лукас тривалий час жив за межами оахакського регіону Теуантепек, де до муші більш терпимі, ніж деінде. «У порівнянні з іншими частинами Мексики, там більш відкрито. Але це не рай. Можливо, наполовину рай».
 
Тут на нас також плюють
У Хучітані-де-Сарагоса муші не ховаються. Їх можна побачити на вулицях міста. Так багато їх тут тому, що коли Бог (або святий Вінсент, покровитель міста) ніс мішок з муші і хотів рівномірно розкидати їх по всій Мексиці та по всьому світу, він розірвався над Хучітаном, і більшість з них випали тут, розказують місцеві популярну легенду. Інші кажуть, що вони тут, тому що їх у порівнянні з іншими місцями приймають. «Не помиляйся, це не безпечний рай для муше. Тут на нас також плюють. Ще п'ятдесят років тому батьки ховали своїх муше вдома, щоб їх ніхто не скривдив. Муше було заборонено заходити в бар», – попереджає мене Наомі Мендес Ромеро (33).

Наомі народилася як Іван. Власне, за документами, вона і по сьогоднішній день Іван. Однак носить довге волосся, пофарбоване в темно-рудий колір, і виразний макіяж. Має зроблені груди. Там внизу вона все ще хлопець. У дитинстві любила гратися в ляльки або вдавати наречену. У неї було більше подруг, ніж друзів. Вона відрізнялася від інших хлопчиків з вулиці. «Муше», – зрозуміли її батьки, коли їй було близько п’яти років.

Вона вперше одяглася як жінка в сімнадцять років. Це було просто. Того дня в Хучітані відбувалася листопадова вела спільноти муші. Тоді муші без побоювання одягаються в традиційний оахакський жіночий костюм, розшитий барвистими квітами, який популяризувала в усьому світі художниця Фріда Кало. В перукарні дають заплести свої важкі коси, обернути їх навколо маківки та прикрасити квітами. Нанесуть макіяж. Вони використовують виразний макіяж, багато тіней для очей, губну помаду та накладні вії. Потім танцюють і святкують на вулицях разом з іншими мешканцями міста, які іноді навіть не хочуть впускати їх у громадський туалет. Не можуть дійти згоди щодо того, чи їм слід використовувати чоловічий або жіночий.

«Для мого оточення це була кардинальна зміна. Але час йшов і мене прийняли», – розповідає Наомі про своє перетворення «з чоловіка на жінку». Її тихий, ніжний голос важко віднести тільки до чоловічого або тільки до жіночого. Точніше, коли ви закриваєте очі, ви можете уявити за ним і чоловіка і жінку. «Іноді я чула коментарі людей на вулиці. Але, на щастя, я жодного разу не зазнала агресії. Змінити себе на жінку для мене було дуже важливо. Я знайшла свою ідентичність. Вона включає в себе певну частку екстравагантності».

Юрист у спідниці?
Муші в Хучітані тримаються разом. Якщо хтось обирає таку долю, більш досвідчена муше із спільноти поступово залучає його до всього, що йому потрібно навчитися. Жести, макіяж, одяг... Відвагу знайти себе. Наомі так допомагає трансформуватися 25-річному Віктору Франциско Руїсу. Коли ми виходимо з моторикші перед будинком його батьків у нетрях, десь неподалік лунає стрілянина. Наомі знизує плечима. Тут це нормально.  

«Що я муше, я зрозумів, коли ще був маленьким. Однак показати це назовні дуже складно. Суспільство не сприймає те, як ми хочемо жити», – каже мені через декілька хвилин молодий... чоловік? Ще тільки відрощує волосся. «Батько не хотів мати сина-муше. Я виріс у дуже складному середовищі. На щастя, моя мама змирилася з цим і завжди мені допомагала». У дитинстві був міністрантом у костелі. Там усі знають, що він муше. Вони не мають нічого проти. Радий, що від нього не відвернулися. У школі і на роботі все інакше. Віктор вивчає юриспруденцію та підробляє в кафе. «Я не можу прийти до університету або на роботу в жіночому одязі. В юридичній професії ніхто б з цим не погодився. Юристи приділяють велику увагу офіційному одягу. Дуже б хотілося одягатися як жінка, але це неможливо. Жіночий одяг я одягаю лише під час вели».
 
Любов за дверима
Лукас, якого батько навчив боксувати, розповідає, що йому часто доводиться битися за себе. «У мене є друг-гей. Коли на нього нападають на вулиці, він ніколи не відбивається. Ніби тому, що знає, що це не допоможе і він програє. Я завдаю ударів за будь-яких обставин. Хоча наперед знаю, що це програна битва. Для людей за межами мого регіону я содоміт, збоченець, дегенерат, сексуальний девіант, брудний проститут, ВІЛ-інфікований... Так мене зазвичай сприймають у Мексиці».

Але він ніколи не став би брехати і жити як чоловік, щоб приховати свою справжню ідентичність й захистити так себе від нападів. Він не хоче, щоб у нього забрали свободу. Хоча, як і багатьом іншим муше, йому часто доводиться жити життям чоловіка.

«Муше приваблюють гетеросексуальні чоловіки. Вони прагнуть стосунків з таким чоловіком. Але це логічно неможливо. Оскільки гетеросексуальних чоловіків приваблюють жінки. Тож для нас залишаються бісексуали та геї». Кажуть, що такі стосунки справді існують. Але вони відбуваються за дверима будинків і спалень. Чоловік не бере свою муше за руку на вулиці, не обіймає її, не цілує. Зазвичай у нього вдома є дівчина, дружина, сім’я, діти, і він завжди ставить їх у пріоритет над муше.

Деякі чоловіки настільки хочуть бути жінками, що відкладають гроші або заробляють гроші проституцією, щоб змінити стать. Це відносно нова річ, яка набуває популярності. «Це спокусливо, тому що дає муше можливість вийти заміж за чоловіка», – пояснює Лукас. «Але це повністю заперечує концепцію муше в нашій традиційній культурі сапотеків. Тому, що коли хтось дасть собі зробити груди, відрізати пеніс і сформувати піхву, то стає жінкою. Він вже більше не муше».

вересень 2024