«Процес» це, чи «Перевтілення», чи «Америка» — для своїх романів і оповідань Франц Кафка знайшов таку дивовижну мову, що під час читання у головах читачів, хочуть вони того чи ні, постають яскраві образи, ба більше цілісні картини. Мадридський художник Роберто Махан переніс для вас свої образи та картини з голови на папір. Тож гарного перегляду!
Von Роберто Махан, Верена Хюттер, Йоганнес фон Штріцкі
«Процес» — дивний арешт
«Процес» — це один з незавершених творів Кафки, вперше виданих вже після смерти автора. На картинці ліворуч зображено героя роману Йозефа К. у момент, коли одного ранку, в день свого тридцятиріччя, він прокидається і, анічогісінько не розуміючи, бачить перед собою двох сумнівних типів — Франца і Віллема. Вони посланці «установи» і прийшли, щоб заарештувати К. Що то за «установа» така, залишається загадкою. На картинці посередині з дверей мансардової квартири визиркує художник Тітореллі. Він не сплачує за оренду житла, натомість мусить миритися з тим, що дівчата ватагами забігають до нього і вибігають, коли і як їм заманеться. Праворуч Роберто зобразив жахливу кінцівку роману: рівно через рік після арешту два добродії у сюртуках і циліндрах забирають Йозефа К. і ведуть до каменоломні на страту.
«Америка» або «Зниклий безвісти»
Роман «Америка», що згодом вийшов під назвою «Зниклий безвісти», як і «Процес» лишився незакінченим. Героя роману звати Карл Росман. Батьки відправляють юнака у США, бо його спокусила служниця і народила від нього дитину. Зліва ми бачимо, як корабель, на борту якого Карл, звертає у напрямку статуї Свободи і заходить у порт Нью-Йорка. Спершу Карла бере до себе його багатий дядько, однак згодом кидає хлопця напризволяще. Карл влаштовується ліфтярем у готелі «Окциденталь». Та згодом там з’являється геть п’яний Робінсон, приятель Карла і доволі підозрілий суб’єкт (малюнок посередині), — і хлопця звільняють. На третій картинці зображена сцена вже з Оклахоми (або точніше «Оклагами» (Oklahama), як написано у Кафки): все місто — суцільні театральні лаштунки, де вбрані янголами панни сурмлять у сурми.
Невідправлений «Лист до батька»
«Лист до батька» Франц Кафка написав 1919 року, але так його і не відправив. Стосунки батька з сином були непростими. На зображені ліворуч показано, яким Кафка бачив свого батька: могутнім гнобителем, грубіяном, м’ясником, для якого літературні амбіції сина були порожнім звуком. Праворуч Роберто зобразив маленького Франца в день семиліття. Позаду хлопчика видно семисвічник з сімома святковими свічками. Це менора, яка тут символізує юдейську віру, що її сповідувала родина Кафок. Віра як і письменництво була таким собі яблуком незгоди між батьком і сином.
Існує припущення, що приводом для написання листа батькові стали заручини Франца з Юлією Вохрицек. Франців батько, м’яко кажучи, не був у захоплені від заручин, бо вважав,
що наречена їм не рівня. До весілля справа так і не дійшла, однак не через батька, а через самого Франца — той мав суперечливе ставлення до одруження та шлюбу, недарма тричі був заручений, але жодного разу не одружився. Колись батько, буцімто, порадив ще геть молодому Францу піти у бордель і там «відірватися». Кафці було страшенно неприємно.
Прокинутися комахою: «Перевтілення»
В оповіданні «Перевтілення» 1912 року Ґреґор Замза прокидається одного ранку і бачить, що обернувся на «страхітливу комаху». На картинці ліворуч Ґреґорова сестра принесла йому трошки молока, щоб той підкріпився. Ґреґор, коли був людиною, дуже любив молоко, а тепер воно йому геть не смакує. Ґрета (Ґреґорова сестра) так гарно грає на скрипці, що Ґреґор не втримується і висувається з дверей своєї кімнати, щоб краще чути. Аж раптом його помічають троє присутніх добродіїв — з несподіванки та жаху їх аж заскочило (зображення посередині). Праворуч Роберто намалював кінцівку оповідання: комаха мертва, Ґреґор зник, Ґрета з батьками після короткого шоку відчувають полегшення і збираються на відпочинок у передмістя Праги.
«Голодомайстер»: голодування як перформанс
Ремесло голодомайстра полягало у голодуванні. На картинці ліворуч Роберто зобразив голодомайстра у клітці, а неподалік імпресаріо, який закликає публіку на видовище, де людина нічого не їсть, навіть ріски до рота не бере. Спочатку глядачі у повному захваті, втім з часом їм стає не цікаво стежити за тим, як голодує артист. В кінці голодомайстер помирає з голоду, а його місце у клітці займає пантера.
Щира подяка Роберто Махану за дивовижні ілюстрації до Кафчиних творів. Йоганнес фон Стріцки з Goethe-Institut у Мадриді розпізнав у Роберто великого шанувальника Кафки і блискучого ілюстратора. Разом вони вибрали романи й оповідання для ілюстрацій. Тексти до малюнків написала Верена Гюттер.