Блоґ Берлінале 2017
"Документальне кіно - це досвід"
Бразилець Жуан Морейра Саллес і німець Андрес Вайель у Берліні розповідають про сутність документального кіно та залучення архівних відеоматеріалів.
Режисер Жуан Морейра Саллес (João Moreira Salles) бере участь у конкурсній програмі Берлінале Panorama Dokumente зі своєю роботою "No intenso agora". В основі цієї документальної стрічки відеохроніки, почасти з архіву автора, почасти любительські або відзняті студентами кіно. Відправна точка фільму – відеоспогади матері режисера про її подорож до Китаю у жовтні 1966 року, які режисер-оповідач за допомогою тексту об’єднує із хронікою подій травня 1968 року у Парижі, кінця Празької весни та вбивства студента Едсона Луїша під час диктатури в Бразилії. Документальна стрічка розповідає про надзвичайно насичені моменти життя, в які воно цілком зосереджене на тут і тепер. Водночас стрічка піднімає питання про те, як пережити завершення такої насиченості життя; що буде далі, коли радість поблякне, а повернення до банального будення стане неминучим? Жуан Морейра Саллес уважає, що сьогодні єдиноможливий погляд на події 1968 року – особистий: „Найкраще у документальному кіно – це не інформація, яку воно нам розповідає. Інформування – це завдання журналістики. Документальне кіно дає нам можливість познайомитися з певним місцем, людиною, подіями та пережити їх. Про те, що можна вважати документалістикою, добре сказано у чудовій праці Вальтера Беньяміна про кінець переживання“.
