Здобути в Чехії стипендію й поїхати на творчу резиденцію для написання художнього тексту — майже те саме, що вирушити в каральну експедицію, каже Ондржей Гложек.
Хочеться вірити, що ті, хто вигадує критерії оцінки авторів і відповідає за їхнє розселення, — досвідчені фахівці, котрі розуміють, як ведеться людській душі за тих чи інших обставин. Утім, мій передостанній досвід участі в стипендійній програмі видався вкрай химерним і допоміг на власній шкірі відчути, як ми, керуючись певними стандартами, ділимо авторів на вітчизняних та іноземних, а потім ізолюємо їх на кілька нестерпних місяців у ще чудернацькіших антуражах.Восени 2021 року я був запасним кандидатом на нагородження новою творчою стипендією — і таки поїхав на літературну резиденцію в шумавське село Горні Плана. Зразу скажу: жилось там красиво. Єдиний мінус: час резиденції припав на остаточне завершення туристичного сезону, і в цьому гірському селі, крім священника з шинкарем, нікого не лишилося. Ми з німецькою колегою Златою жили в двомісних апартаментах, чиї вікна виходили на цвинтарну стіну. До ритуального залу й загону з оленями було рукою сягнути.
Зі Златою ми швидко порозумілись і кілька разів заводили розмову про все, що нас не влаштовує в державній підтримці літератури окремих країн. Але тоді я ще не знав, що стипендію мені платитимуть тут удвічі меншу, а харчування не компенсуватимуть узагалі. Як я вже писав, мені багато в чому бракувало відповідного досвіду — але врешті я таки зміг про все домовитися з представниками фонду Adalbert Stifter Verein, який потім узяв на себе бодай часткову фінансову компенсацію моїх витрат — замість Чеського літературного центру, який мене сюди відправив. Але все це вирішилось, уже коли ми з німецькою колегою через місяць після початку (себто наприкінці) резиденції мали приїхати на читання в Чеські Будейовиці.
Коли я довідався, що маю за видані кількасот крон (яких бракувало навіть на квиток) приїхати з рідного міста на півночі країни (щоб ви розуміли, моя 850-кілометрова подорож залізницею тривала 17 годин), тоді як німецька колега отримає стільки ж грошей, але в євро, та ще й з компенсацією транспортних витрат, — мене охопив праведний гнів.
Після численних листувань і домовленостей я таки домігся в рамках цієї резиденції абсолютно інших умов для чеських авторів — які тепер можуть спокійно й залюблено спостерігати за Влтавою, яка на Шумаві так гарно й так синьо в’ється...
«... інакше у твоєму резюме знову нічого не буде»
- Передмова | Ув’язнені у вежі зі слонової кістки
- #1 Ондржей Гложек | Там, де річка синьо в’ється...
- #2 Сесіль Джойс Рескі | enfant terrible
- #3 Катаріна Бендіксен | Без власного стола
- #4 Девід Блюм | Придворний блазень на резиденції
- #5 Злата Рошаль | Вони повернулися
- #6 Селім Оздоган | Вони вважають, що від такого не відмовляються
- Післямова | Тоді не подавайте заяви! — А якщо все-таки подати?
Цю статтю опублікували в рамках проекту PERSPECTIVES – нового лейблу для незалежної, конструктивної та мультиперспективної журналістики. JÁDU реалізовує цей проект, який співфінансується ЄС, разом з шістьма іншими редакційними командами з Центрально-Східної Європи під керівництвом Goethe-Institut. >>> Дізнайтеся більше про PERSPECTIVES
січень 2025