Звукова доріжка часу | 2000-ті: Die Goldenen Zitronen – «Wenn ich ein Turnschuh wär»  Коли товари цінніші за людей

Пісня «Wenn ich ein Turnschuh wär» («Якби я був кросівкою») гурту «Die Goldenen Zitronen» (Золоті лимони), що вийшла 2005 року, випередила час на цілих 10 років і передбачила масштабні міграційні рухи 2015 року, відомі загалу як криза біженців.

На прикладі пісні «Wenn ich ein Turnschuh wär» чудово видно той високий рівень уважності і спостережливості, притаманний Золотим лимонам. За аналогією з ранніми піснями Філа Окса або Боба Ділана гурт продовжує традицію фолкмузики, коментуючи події суспільно-політичного життя. Щоправда, Лимони послуговуються більш сучасними засобами і часто працюють з «ефектом відчуження».

В музичному плані «Wenn ich ein Turnschuh wär» характеризує уповільнений, але чіткий біт, який доповнюється періодичними переливами секвенсера. Мінімалізм аранжування нагадує композицію «Ich und die Wirklichkeit» гурту «Deutsch Amerikanische Freundschaft» (DAF) часів нової німецької хвилі. Обидва музичні твори зображають кризовий стан. Манірний і несподівано незвичний вокальний стиль посилює очуження суб’єктів у пісні.
 
Пісня Золотих лимонів тримається передусім на різкій зміні вокальних регістрів, на надмірній манірності виконання, що додатково показує множинність ролей у тексті і прагнення гурту втілити ці ролі. Текст написаний від першої особи однини, але, як не дивно, саме ця обставина дозволяє встановити ефективну дистанцію до самого предмету пісні. Тому погляд на змальований у пісні сценарій досить тверезий і не затьмарений пасивною сентиментальністю.

Якщо конкретизувати, то у тексті спроєктована і тематизується ситуація, коли товари, щойно справа заходить про перетин кордону, стають привілейованішими за людей: Оповідач ставить себе у роль товару, хоча насправді не хоче ним бути. Пісня закінчується рядками: «Komm gib mir deine Hand / denn heute feiern wir» («Ну ж бо, дай мені руку / бо сьогодні ми святкуємо»). Перший рядок — пряма цитата з Бітлів, другий рядок вокаліст співає знову зміненим голосом. Виникає своєрідне багатоголосся, в якому проглядається спроба показати, наскільки комплексною і складною є реальність. Одновимірність традиційних «протестних пісень» годі тут знайти, вона залишилася в минулому.

Пісня «Якби я був кросівкою» важлива іще в одному аспекті. Вона встановлює імпліцитний зв'язок між товарами, дешево виробленими за межами Європи шляхом експлуатації дешевої робочої сили, та цинічним упослідженням неєвропейців.

Нині ситуація змінилася: тепер біженці теж мають ціну, хоча вона і зі знаком мінус. Так звані треті країни, як-от Туреччина або Йорданія, отримують від ЄС чималі гроші за те, що приймають до себе біженців. Політолог Ґерасімос Цурапас говорить про «комодифікацію біженців». Під цим поняттям він розуміє активне перетворення біженців на товар, обіг якого регулюється тепер ринковими законами, погодженими Європейським Союзом і країнами Глобального Півдня. Права людини при цьому просто виносяться за дужки. Зрівнювання біженців з товаром, яке у Лимонів здається гротескним перебільшенням, сьогодні, як це не сумно, стало реальністю. 

Одна моя знайома з Белграда, коли приїхала до Німеччини вчитися, якось у розмові зауважила, що ніяк не може зрозуміти, чому Золоті лимони не мають такого ж статусу, як Toten Hosen або Die Ärzte. Коли вона вперше їх почула, то була впевнена, що в Німеччині вони частина культурного надбання. Той, хто слухав пісню «Wenn ich ein Turnschuh wär», зрозуміє, що мала на увазі моя знайома.

травень 2024