Андреас Штайнгьофель «Середина світу»
Кожен з нас носить із собою ніж

Андреас Штайнгьофель. Середина світу / Переклад Ірини Загладько. Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. 432 с.

Холодного весняного ранку з корабля, що прямував з Америки в Європу, сходить сімнадцятирічна дівчина на останньому місяці вагітності. Здолавши ще багато кілометрів суходолом, Ґлясс нарешті прибуває в гості до сестри — тільки щоб виявити, що та померла кілька днів тому, а в самої дівчини просто в лісі починаються перейми. Так народжуються двоє близнюків, Філ та Діана, і з них починається ця зворушлива історія — роман Андреаса Штайнгьофеля  «Середина світу».

Тепер же близнюки наближаються до повноліття, і й без того хистка сімейна екосистема починає остаточно розсипатися. Діана всіх агресивно уникає, відмовляючись пояснювати причини, Філ намагається осмислити своє перше справжнє кохання. А їхня мати, Ґлясс, що так вважається в місті дивачкою через свою молодість і американське походження, анітрохи не полегшує дітям життя, навідріз відмовляючись грати за правилами суспільної пристойності. А передусім — назвати Філу й Діані ім’я їхнього батька, що значиться в особистому списку стосунків жінки лише як загадковий «Номер 3». Як і належить якісній експозиції, ми застаємо цю родину у мить кризи, зламу, розриву між ностальгією дитинства та небезпеками дорослого світу. І прірва між колишнім життям та надіями на майбутнє тільки поглиблюється.
У центрі Філових стосунків із самим собою та світом — його гомосексуальність, «діагностована» маминою подругою Терезою ще в дитинстві за «відсутністю спортивного марнославства», тобто цілковитим браком цікавості до кидання м’яча. Маленького хлопця і справді більше цікавлять ляльки, дівочі нічні сорочки й м’язисті материні коханці. Та позаяк уся сім’я ставиться до цього як до доконаного факту, Філ не почувається не в своїй тарілці, дарма що не поспішає розповідати про свою орієнтацію без потреби. Труднощі починаються, коли у школі з’являється Ніколас — бігун, колекціонер довільних дрібничок і безперечний красень, що розкриває Філову сексуальність, але змушує його замислюватися про взаємність кохання. Не допомагає й віддана подруга Кет, що проходить весь шлях від критики Філового обранця до ревнивого володіння ним і руйнує багатолітню дружбу єдиним, здавалося б, необдуманим учинком.

Не дивує також, що саме Кет зрештою ненароком розбиває одну з найцінніших для Філа речей — подаровану колись Терезою порцелянову ляльку Паляйка. Розмовляючи потайки з Філом усі ці роки, Паляйко слугує помітним символом дитинства, що остаточно розлітається на друзки з першою великою зрадою в житті хлопця. Заповнити порожнечу в душі вразливого підлітка не здатен ані подарований Ніколасом альбом історій про зібрані ним дрібнички, ані повернена через багато років снігова куля, яку Філ загубив за першої зустрічі зі своїм майбутнім коханням. Акцентуація на матеріальних символах помітна у тому, як Штайнгьофель описує маєток Візібл, де  Ґлясс із дітьми лишилася жити після смерті сестри. Множинність кімнат і темні недосліджені куточки Візібла відображають похмуру незвіданість прийдешньої дорослості, з якою неминуче доводиться зіткнутися Філові й Діані.

Стосунки Діани з братом та матір’ю слугують іще одним постійним джерелом мовчазного конфлікту. Дівчина, що завжди оберігала Філа, завдаючи фізичної шкоди їхнім кривдникам, перетворюється на замкнутий дратівливий клубок нервів, не йдучи на жодні компроміси з сім’єю й нічого не пояснюючи. Вона постійно кудись зникає, в її шухляді зберігаються запечатані листи до невідомої особи. А одного разу дівчина нібито натравлює на хлопця, який спостерігав за їхнім із подругою оголеним опівнічним купанням, його власного пса. Значно пізніше ми дізнаємося й причину багаторічної холодності між Діаною й Ґлясс — майже непростимий учинок, вибачити себе за який не може передусім та сторона, яка його скоїла. Те, що в центрі сюжету — не просто брат із сестрою, а саме близнята-нерозлийвода, що розпадаються з одного цілого на дві самотні й чужі одне одному постаті, тільки підкреслює, наскільки колишня єдність цієї родини руйнується особистою недовірою, страхами й небажанням визнавати свою потребу в допомозі ближнього.
Імовірно, клеєм, що принаймні частково зв’язав би докупи сім’ю Ґлясс, міг би бути таємничий «Номер 3» — єдиний анонім у детальному переліку материних чоловіків, про якого вона відмовляється розповідати аж до самого кінця роману. Те, як Філу часом бракує батьківської фігури, виявляється в його прив’язаності до дорослих у його житті. Зокрема у хлопця зароджується велика симпатія до Міхаеля — нового коханця Ґлясс, що значно відрізняється від попередників і здатен перетворитися на дещо більше. Іншою важливою чоловічою постаттю в житті Філа є кузен матері Ґабле. Він — моряк, що привозить дітям гостинці з далеких країн, а одного разу навіть бере Філа з собою на корабель — і в безіменній вечірній бухті купує хлопцеві його перший сексуальний досвід.

У критичних відгуках на адресу роману, іноді засуджується Штайнгьоферова сексуалізація підлітків. Філ справді знайомиться з інтимною сферою доволі рано — ще до Ґабле і найнятого ним хлопця, тоді, коли трохи божевільна сусідка вчить його «півника співати». Або тоді, коли подруга Ґлясс впевнено розповідає, що її син — «ніжачок», і з цим нічого не вдіяти. Сама мати Філа міняє чоловіків за найменшою примхою, імовірно, слугуючи не найкращим прикладом стриманості. З іншого боку, на момент розгортання основної дії роману Філу й Діані виповнюється стільки ж, скільки було Ґлясс, коли вона народила. І хоча для вагітності сімнадцятиріччя зазвичай вважається занадто раннім віком, для здобуття інтимного досвіду цей вік цілком прийнятний та поширений. Однак найважливіше, що для Філа сексу з Ніколасом недостатньо. Він, як і його мати, потайки шукає кохання, бажаючи знайти Того Самого, до кого можна прив’язатися на тривалий час. Однак якщо Ґлясс і Міхаель зрештою намацують спільну стежину, то її діти не отримують взаємності. Діана — тому, що кохає того, хто ніколи вже не зможе їй відповісти, а Філ ставить не на ту людину, що здатна на достатню для нього самопожертву. Як він зрештою усвідомлює:
 
Роман Штайнгьофеля дуже чуттєвий і тактильний. Філа змальовано з усією уважністю до деталей, важливих для образу підлітка. Зміни в житті хлопця маніфестуються у численних подробицях — у загубленій сніговій кулі, у перефарбованому волоссі подруги, у зміні стилю куховарства матері заради нового чоловіка. Разом із Філом ми спостерігаємо за зміною сезонів і погоди, за відходом в інший світ важливих людей, за зародженням почуттів та їхньою неминучою трансформацією. Хлопець щосили тримається за певні старі звички, однак життя довкола рухається надто швидко, аби лишатися на місці. Й самому підліткові також доведеться змінитися, щоб увійти у нехай страхітливий, але все ж необхідний наступний етап життя.
 
Зрештою один з голосів мудрості приходить до Філа від партнерки Терези, що стверджує: хлопцю варто виявляти більше ініціативи, а не поводитися, як нейтральний глядач. Певна пасивність Філа — невіддільна складова його чарівності й спостережливості, однак коли такі бажані стосунки вислизають у нього з рук, він розуміє, що вороття немає. Він нарешті примиряється з матір’ю та сестрою, але тільки щоб перегорнути цю сторінку — і вирушити в новий світ самотужки. Відчути всередині справжнісінький рух життя. Не обов’язково знайти те, що шукає — але все ж таки шукати й більше не боятися того, що чекає попереду.