лавреати премій
Вціліти після безлічі випробувань: «На межі самотності» Бенедикта Вельса

Шлях дорослішання

Роман «На межі самотності» — це історія дорослішання Жуля Моро та його старших брата і сестри Марті й Ліз. Щаслива німецька сім'я Моро мешкає у Мюнхені. Спокійний і розважливий батько працює фотографом, мати — харизматична вчителька й зірка сім'ї. Різняться характерами і діти: дванадцятирічна Ліз — приваблива для усіх бунтарка, на рік молодший Марті — палкий і часом холоднокровний дослідник, а дев'ятирічний Жуль — сміливий і допитливий хлопець, і може, надміру чутливий до світу. Ідилія змінюється трагедією, коли батьки гинуть в автокатастрофі, а діти потрапляють в інтернат, причому найменшого Жуля розлучають із братом і сестрою.

Після втрати батьків і дому з абсолютно безстрашного хлопчака Жуль перетворюється на тихого й серйозного відлюдька, бо його обступають страхи. Тепер він боїться всього: темряви, смерті й буквально життя. роздумує у романі самотній Жуль-підліток.

Безмежна гіркота втрати

В інтернаті Жуль знаходить справжнього друга, як і заповідав батько. Це — Альва, задумлива рудоволоса дівчина, яка стає найближчою людиною й першим коханням для Жуля. Але хлопець не наважується розповісти дівчині про свої почуття. Ці двоє гублять зв'язок, аж доки не зустрінуться в дорослому віці. Це — друга тяжка втрата Жуля з-поміж цілої низки втрат, яку розпочали смерті батьків. Особисті втрати — це те, що трапляється з героями книжки постійно. Жулів батько ще в юності втрачає брата Еріка, й відтоді у його житті присутнє тихе горе. Жуль, Мартін і Ліз втрачають батьків, а заразом — братерський і сестринський зв'язок, який доти існував між ними. Альва втрачає сестру Фіну, яка безслідно зникає у невеличкому містечку. Жуль на роки втрачає Альву. З цього переліку може здатися, що у книжці Вельса немає нічого, окрім втрат. Проте це не так! Є ще примирення з втратою і здобутки, а також періоди, коли після великої втрати все нарешті стає добре. Таким чином «На межі самотності» справляє на читача терапевтичний ефект.

Герой виростає понурим і самотнім, намагається влаштуватися у світі й знайти власне щастя. Так роман-дорослішання переростає у роман про втрати, їх прийняття та пошук щастя.

Кожна подія, яка стається з Жулем, кожне випробування і втрата впливають на нього й формують його особистість. Жуль відчуває це ще в інтернаті й підозрює, що у майбутньому наслідки пережитого досвіду перетворяться на щось інше, дадуть свої плоди:

Хто такий Жуль?

Одним із важливих питань для героя є фундаментальне екзистенційне «Хто я?». Відповіді Жуль шукає в своєму минулому й у своїх батьках. За прикладом батька і щоби спокутувати провину за останню сварку з ним, герой стає фотографом, але його призначення — інше, і юнак скоро кидає фотографувати.
Іншим разом Жуль намагається збагнути, боягуз він чи сміливець. Адже ще пам'ятає, яким задерикувато-хоробрим хлопчаком був, коли жив у безпечному світі, створеному батьками. А тепер що? Здається, дорослий Жуль не здатен на відчайдушну відвагу, а страх втрат і смерті стали його постійними невтішними супутниками. (Спойлер! Лише Жуль-батько відкриє у собі знову безстрашного хлопця, щоб показати сміливість власному синові.)

Збагнути себе й розкрити різні грані своєї особистости Жулеві вдається завдяки письму. Однак він не просто пише, а повсякчас складає оповідки подумки — про себе і своє життя. І хоча робить це змалку, він ні з ким не ділиться своїм секретом. Лише Альва розпізнає його суперсилу та якось каже, що Жуль — «природжений архівар, хранитель спогадів». Уже дорослим Жуль приймає письменника в собі й усвідомлює, що він може бути різним: діяти боязко чи сміливо, бути самотнім чи оточеним найближчими людьми. Завдяки оповідкам герой може проживати всілякі варіації власного життя й бути всіма можливими варіантами себе. Отже, він стає «архітектором свого існування»: Отже, Бенедикт Вельс вміє гарно передати відтінки емоцій та почувань на письмі. Це заворожує й дозволяє глибоко співпереживати з персонажами їхні досвіди. 

Контексти: музика і література

Музика супроводжує героїв упродовж різних життєвих ситуацій. На Різдво у сімейному колі Моро співають гуртом під гітару «Moon River» Одрі Гепберн, яку по смерті батьків Ліз навідріз відмовляється зіграти. Після довгої розлуки Жуль і Альва діляться музичними вподобаннями й слухають із Жулевого mp3-плеєра «Between the Bars» Еліота Сміта. Якщо вмикати треки, згадані автором, можна відчути настрій кожного «музичного» епізоду в сюжеті. А як багато літератури у романі! «Серце — самотній мисливець» американки Карлсон Маккалерс — улюблена книжки Альви-підлітки. Якось дівчина читає Рільке на траві, доки Жуль бігає, щоб видаватися спортивним. На сторінках роману виринають згадки великих американських літераторів — Фіцджеральда й Селінджера. Особливе місце у тексті належить Селінджеру, адже Вельс неодноразово відсилає нас до знаменитого роману-дорослішання «Ловець у житі». Прірва постає метафорою страху й смерті, а Жулю не раз сниться безкрає поле, по якому він тривожно блукає у темряві.

Цитата з Керуака, що висить над ліжком Ліз-підлітки, стає девізом її життя: Здається, героїня ненастанно прагне жити на повну — і то так, що її полум'я іноді ранить інших, як-от Тоні, безнадійно закоханого в неї з юності.

Прикре враження справляє пієтет до російської культури, який у Бенедикта Вельса не можна не помітити. Дратує пристрасть Альви до російської літератури, Толстого й вигаданого письменника Романова (спойлер! він потім стає її коханням упродовж десятка років життя та ще й перешкоджає довгоочікуваному возз'єднанню Альви й Жуля). 

***
Настроєвий роман Бенедикта Вельса стане вдалим вибором для осінніх чи зимових похмурих днів. А ще книжка «На межі самотності» може бути доброю товаришкою для тих, хто переживає втрату чи горе. Вона розрадить вашу розгубленість і незнання, як бути далі, а ще підтримає. Бенедикт Вельс показує: не лише щастя й ідилія, а й втрати та горе теж минущі, вони змінюються радістю й спокоєм, щоб наступного разу повернутися знову в цьому незбагненному циклі під назвою життя.


Foto: особистий архів Наталії Колегіної